1Премудрість спорудила собі дім, витесала семеро стовпів його,
2Заколола пожертву, розчинила вино своє і приготувала у себе трапезу;
3Послала служників своїх проголосити із пагорбів міських:
4Кому бракує розуму, навернися сюди! І слабкому на розум вона сказала:
5Ідіть, їжте хліб мій і пийте вино, що я розчинила;
6Залишіть недолугість, і живіть, і ходіть шляхом розуму.
7Той, що навчає глузія, надбає собі ганьбу, і той, що викриває нечестивого – сором собі.
8Не викривай того, котрий блюзнить, щоб він не зненавидів тебе; викривай мудрого, і він полюбить тебе;
9Дай мудрому пораду, і він буде ще мудрішим; навчи праведного, і він примножить знання.
10Початок мудрости – страх Господній; і пізнання Святого – розум;
11Тому що через мене примножаться дні твої, і долучиться тобі літ життя.
12Якщо ти мудрий, то мудрий для себе; а якщо невгамовний, то сам утратиш.
13Жінка безглузда, криклива, недолуга, і така, що нічого не знає,
14Сідає біля дверей оселі своєї, на високих місцях у місті,
15Щоб закликати перехожих на дорозі, котрі простують своїми шляхами:
16Хто недолугий, навернися сюди, і слабкому на розум сказала вона:
17Крадена вода солодка, і прихований хліб приємний:
18І він не відає, що мерці там, і що в глибинах шеолу закликані нею.