1Сину мій! Повчання мого не забувай, і заповіді мої нехай береже серце твоє;
2Бо тривалість днів, років життя і миру вони примножать тобі.
3Нехай милість та істина не залишають тебе; перев’яжи ними шию твою, напиши їх на скрижалях серця твого;
4І надбаєш милість і прихильність в очах Божих і в людей.
5Сподівайся на Господа всім серцем твоїм і не покладайся на розум твій.
6На всіх шляхах пізнавай Його, і Він твої стежки вирівняє.
7Не будь мудрим у власних очах; бійся Господа і ухиляйся від зла.
8Це буде здоров’ям для плоті твоєї і поживою для кісток твоїх.
9Шануй Господа з маєтку твого і від початків усіх прибутків твоїх.
10І виповняться житниці твої уповні, і чавила твої будуть вигравати новим вином.
11Докорів Господніх, сину мій, не відкидай, і виправлення від Нього не вважай тягарем.
12Бо кого любить Господь, того виправляє, і приязний до нього, мов батько до сина свого.
13Блаженна людина, котра надбала мудрість, і людина, котра надбала розум!
14Тому що надбання її важливіше, аніж надбати срібла, і прибутку від неї більше, аніж від золота.
15Вона вартніша коштовного каміння; і ніщо із бажаного тобою не зрівняється з нею.
16Тривалість днів у правій руці її; а в лівій у неї багатство і слава;
17Шляхи її – шляхи приємні, і всі стежки її – мирні.
18Вона – дерево життя для тих, котрі здобувають її, – і блаженні, котрі пильнують її!
19Господь премудрістю заснував землю, небеса потвердив розумом;
20Його премудрістю розсілися безодні, і хмари кроплять росою.
21Сину мій! Пильнуй здоровий глузд і розважливість. Не відводь очей своїх од них.
22І вони будуть життям для душі твоєї і окрасою для шиї твоєї.
23Тоді в безпеці підеш шляхом твоїм, і нога твоя не спіткнеться.
24Коли ляжеш спати, не будеш боятися; і коли заснеш – сон твій буде приємним.
25Не злякаєшся несподіваного страху і згуби від лиходіїв, коли вона прийде.
26Тому що Господь буде надією твоєю і збереже ногу твою від пастки.
27Не відмовляйся допомогти нужденному, коли рука твоя на силі вчинити це.
28Не кажи приятелеві твоєму: піди і прийди знову, і завтра я дам, коли ти маєш при собі.
29Не складай злого заміру супроти ближнього твого, коли він без остороги живе поряд з тобою.
30Не сварися з людиною без причини, якщо вона не вчинила тобі лиха.
31Не змагайся з чоловіком, котрий чинить насильно, і не вибери жодного із шляхів його.
32Тому що мерзота перед Господом розбещений, а спілкується Він із праведними.
33Прокляття Господнє на домі лиходія, а житло праведного Він благословляє.
34Якщо над тими, котрі блюзнять, Він насміхається, то сумирним дарує приязнь.
35Мудрі успадковують славу, а недолугі ганьбу.