1Вино – глумливе, сікера – буйна; і кожний, хто зловживає ними, – нерозумний.
2Гнів царський – наче ревище лева; хто дратує його, той грішить супроти самого себе.
3Честь для людини – уникнути сварки; а всілякий глупак запальний.
4Ледачий восени не оре в полі, то шукає влітку, – і немає нічогісінько.
5Помисли в серці людини – глибокі води, але чоловік розумний вичерпує їх.
6Чимало таких, що хвалять людину за милосердя; але хто знаходить праведну людину?
7Праведник ходить у своїй чистоті; блаженні діти його по ньому!
8Цар, який сидить на престолі суду, очима своїми розганяє все лихе.
9Хто може сказати: Я очистив моє серце, я чистий від гріха мого?
10Неоднакові ваги, неоднакова міра, – те і те – мерзота перед Господом.
11Можна спізнати навіть підлітка за його вправами, чи буде чиста і належна поведінка його.
12Вухо, котре чує, і око, котре бачить, – те і те утворив Господь.
13Не люби спати, щоб ти не збіднів; тримай розплющеними очі твої, і будеш досхочу їсти хліб.
14Недобре, недобре, – каже покупець; а коли відійде, хвалиться.
15Є золото і багато перлів, але коштовне начиння – вуста розумні.
16Візьми одежу його, бо він давав поруку за чужого; і за стороннього візьми від нього заклад.
17Солодкий для людини хліб, надбаний неправдою; але потому рот його виповнюється жорствою.
18Заміри дістають потвердження через пораду, і по нараді провадь війну.
19Хто ходить пліткарем, той відкриває таємницю; і хто широко розтуляє рота, з тим не спілкуйся.
20Хто ганьбить батька свого і матір свою, того світильник загасне осередь глибокої пітьми.
21Спадщина, квапливо захоплена на початку, не благословиться в майбутньому.
22Не кажи: Я помщуся за зло; віддай Господові, і Він збереже тебе.
23Мерзота перед Господом – неоднакові важки, і оманливі шальки – не добрі.
24Від Господа спрямовується хода чоловіка; а людині як пізнати шлях свій?
25Тенета для людини – квапливо давати обітницю і після обітниці обдумувати.
26Мудрий цар вивіє лиходіїв, і колеса на них оберне.
27Світильник Господній – дух людини, що випробовує всі глибини серця.
28Милість та істина охороняють царя, і милістю він підтримує престол свій.
29Слава юнаків – сила їхня, а окраса старих людей – сивина.
30Рани від побиття – лікування супроти зла, і удари, що доходять аж до нутра.