1І сказав Господь Мойсеєві на рівнинах моавських біля Йордану навпроти Єрихону, говорячи:
2Накажи синам Ізраїля, щоб вони із наділів володінь своїх дали левитам міста для прожиття, і поля (лани) при містах з усіх боків дайте левитам.
3Міста будуть їм для прожиття, а поля будуть для скотини їхньої, і для маєтків їхніх і для всіх тварин їхніх.
4Поля при містах, котрі ви маєте дати левитам, від стіни міста мусять тягнутися на тисячу ліктів, на всі боки.
5І відміряйте за містом до східної стіни дві тисячі ліктів, і до південної стіни дві тисячі ліктів, і до західної стіни дві тисячі ліктів, і до північної стіни дві тисячі ліктів, а посередині місто: такими будуть у них поля при містах.
6Із міст, котрі ви дасте левитам, будуть шість міст для сховку, у яких ви дозволите ховатися убивникам; а понад них дайте ще сорок двоє міст.
7Усіх міст, котрі ви маєте дати левитам, буде сорок вісім міст, з полями при них.
8І коли будете давати міста із володінь синів Ізраїля, тоді з більших дайте більше, із менших менше, кожне коліно, зважаючи на володіння, яке дістане, мусить дати з міст своїх левитам.
9І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
10Оголоси синам Ізраїля і скажи їм: Коли ви перейдете через Йордан на землю ханаанську,
11Виберіть собі міста, котрі були б у вас містами для сховку, куди міг би сховатися убивник, що убив людину ненавмисне.
12І будуть у вас міста оці сховком од месника, щоб не умертвили того, хто вбив, передніше того, як він постане перед громадою на суд.
13А міст, котрі ви повинні дати для притулку має бути шестеро.
14Троє міст дайте по цей бік Йордану і троє міст дайте на землі ханаанській; містами сховку мають вони стати.
15Для синів Ізраїля, і для захожого, і для осадника поміж вами будуть оці шестеро міст, щоб утікати туди кожному, хто уб’є людину ненавмисне.
16Якщо хтось ударить когось залізним знаряддям так, що той помре, – то він убивник; а убивника мусите зрокувати на смерть.
17І якщо хтось ударить когось кинутим каменем, від котрого можна вмерти, – так, що той помре, – то він убивник; убивника мусите зрокувати на смерть.
18Або, якщо дерев’яним знаряддям, од котрого можна вмерти, ударить так, що той помре, – то він убивник: убивника мусите зрокувати на смерть.
19Месник за кров сам може умертвити убивника; тільки-но стріне його, – сам може умертвити його.
20Якщо хтось штовхне когось з ненависти, або з наміром кине на нього що-небудь, так, що той помре,
21Або з ворожнечі ударить його рукою, так, що той помре, то того, що вдарив, треба зрокувати на смерть, – він убивник; месник за кров може умертвити убивника, тільки-но стріне його.
22А якщо він штовхне його ненавмисне, без ворожнечі, чи кине на нього що-небудь без лихого наміру,
23Або якогось каменя, від котрого можна померти, не бачачи, ненароком випустить з рук і той упаде на нього так, що цей помре, але він не був ворогом його і не бажав йому зла,
24То громада має розсудити поміж убивником і месником за кров за оцими настановами:
25Має врятувати громада убивника від руки месника за кров, і має повернути його громада в місто сховку його, куди він утік, щоб він мешкав там до смерти першосвященика, котрий помазаний священним єлеєм.
26А якщо убивник вийде за межі міста сховку, в котре він утік,
27І знайде його месник за кров поза межами міста-сховку його, і заб’є убивника цього месник за кров, то не буде на ньому вини кровопролиття.
28Тому, що той мусив жити в місті сховку до смерти першосвященика, а по смерті великого священика мусив був повернутися убивник на землю володіння свого.
29Нехай же буде оце у вас настановою законною для поколінь ваших, у всіх житлах ваших.
30Якщо хтось заб’є чоловіка, то вбивника треба убити за словами свідків; але одного свідка недосить, щоб засудити на смерть.
31І не беріть викупу за душу убивника, котрий винний за вбивство, але його треба зрокувати на смерть.
32І не беріть викупу за того, що втік у місто сховку, щоб йому дозволити жити на землі своїй передніше смерті великого священика.
33Не опоганюйте землі, на котрій ви будете жити, бо кров опоганює землю, і земля не очиститься інакше від пролитої на неї крови, як лише кров’ю того, хто пролив її.
34Не опоганюйте землю, на котрій ви живете, осередь котрої живу Я; тому що Я, Господь, живу серед синів Ізраїля.