1Горе місту крови! Воно всуціль виповнене обманом і вбивством і не припиняється в ньому грабіж.
2Чутно посвист батога і стукіт коліс, іржання коня і гуркітнява колісниці, що мчиться.
3Мчить колісниця, виблискує меч і блищать списи; убитих багато, і гори трупів; немає кінця трупам, спотикаються об трупи їхні.
4Оце – за численні блудодіяння розпусниці з приємною зовнішністю, удатної в чаклунстві, котра блудодіяннями своїми продає народи і чаклунством своїм – племена.
5Ось Я – на тебе говорить Господь Саваот: І підійму на лице твоє поділ одягу твого, і покажу народам голизну твою і царствам соромоту твою.
6І закидаю тебе мерзотами, вчиню тебе зневаженою і виставлю тебе на ганьбу.
7І станеться те, що всілякий, коли забачить тебе, утікатиме від тебе і скаже: Спустошена Ніневія! Хто поспівчуває їй? Де знайду Я потішувачів для тебе?
8Хіба ти краща від Но-Амону, що сидить поміж ріками, оточений водою, котрого валом було море, і море слугувало муром йому?
9Ефіопія та Єгипет з безліччю інших служили йому підмогою; копти і лівійці приходили на поміч йому.
10Але й він переселений, пішов у полон; навіть немовлята його побиті на перехрестях усіх вулиць, а на вельможних його кидали жереба, і всі князі його закуті в ланцюги.
11Отак і ти – сп’янієш і сховаєшся; отак і ти будеш шукати захисту від супротивника.
12Усі укріплення твої схожі на смоківницю зі спілими плодами; якщо потрясти їх, то вони впадуть прямісінько до рота бажаючому поживитися.
13Ось, і народ твій, мов жінки в тебе: ворогам твоїм навстіж відчиняться брами землі твоєї, вогонь пожере засуви твої.
14Начерпай води на час облоги; зміцнюй фортеці твої; піди в багно, топчи глину, полагодь піч для випалювання цегли.
15Там поглине тебе вогонь, порубає тебе меч, пожере тебе, мов гусінь, якби ти навіть примножився, мов гусінь, примножився, як сарана.
16Купців у тебе стало більше, аніж зір у небі; але ця сарана розпорошиться і полетить.
17Князі твої, – мов сарана, і військові старшини твої – наче рої мошви, котра в холодну пору гніздиться в щілинах стін, а коли зійде сонце, то розлітається, – і не впізнаєш місця, де вона була.
18Сплять пастирі твої, царю асирійський, спочивають вельможі твої, народ твій розпорошився по горах, і нікому зібрати його.
19Немає лікування для рани твоєї, болісна виразка твоя. Усі, що почули звістку про тебе, плескатимуть через тебе в долоні; бо кого не сягала безупинно злоба твоя?