1Пророче видіння, котре бачив пророк Авакум.
2Доки, Господе, я буду озиватися, – а Ти не рятуєш, буду волати до Тебе про насильство, – а Ти не врятуєш?
3Для чого дозволяєш мені бачити злочини і дивитися на бідування? Грабіж і насильство переді мною, і постає ворожнеча, і поширюється розбрат.
4Тому-то закон утратив силу, і суду праведного немає; оскільки лиходій долає праведного, то й суд відбувається неправий.
5Подивіться між народами і гаразд придивіться; і ви вельми здивуєтеся; бо Я вчиню за днів ваших таке діяння, котрому ви не повірили б, якби вам повідали.
6Бо ось, Я підніму халдеїв, народ жорстокий і не упокорений, котрий ходить по широкополій землі, щоб загарбати поселення, які йому не належать.
7Страшний і грізний він; від нього самого звершується суд його і влада його.
8Прудкіші від барсів коні його і меткіші од вечірніх вовків; мчить увсібіч кіннота його; здалеку приходять вершники його, прилітають, мов орел, що кидається на здобич.
9Увесь він простує на грабіж; втупивши погляд уперед, він забирає полонених, мов пісок.
10І над царями він збиткується, і князі для нього стають посміховиськом; над усілякою фортецею він учиняє посміх: насипає облогового вала і здобуває її.
11Тоді зростає пихатість духу його, і він ходить та несамовитіє; сила його – бог йому.
12Проте хіба не Ти здавна, Господе, Бог мій, Святий мій? Ми не помремо. Ти, Господе, лише для суду попустив йому. Скеле моя! Для покарання Ти призначив його.
13Чистим очам Твоїм не властиво споглядати злочини, і дивитися на утиски Ти не можеш. Нащо ж Ти дивишся на злодіїв і мовчиш, коли грішник поглинає того, хто праведніший від нього?
14І покидаєш людей, мов рибу в морі, як плазунів, у котрих немає господаря?
15Усіх їх витягає вудкою, хапає у сіть свою і забирає їх у волоки свої, і через те радіє і звеселюється.
16За це приносить пожертви сіті своїй, і кадить для волока свого, тому що від них щедра частка його і розкішна їжа його.
17Невже для цього він має випорожнювати сіть свою і безнастанно плюндрувати народи без милости?