1Слово Господнє, котре було до Михея морешетського за днів Йотама, Ахаза та Єзекії, Юдиних царів, і котре відкрив йому про Самарію та Єрусалим.
2Послухайте, всі народи, зважай, земле, і все, що виповнює її! Нехай буде Господь свідком супроти вас, Господь із святого храму Свого!
3Бо ось, Господь виходить з місця Свого, зійде і наступить на верховини землі, –
4І гори розтануть під Ним, долини западуться, як віск од вогню, наче води, що падають з крутопаду.
5Усе це – за нечестя Якова, за гріх дому Ізраїлевого. Від кого нечестя Якова? Чи не від Самарії? Хто спорудив підвищення – чи не Єрусалим?
6За це вчиню Самарію купою руїн у полі, місцем для вирощування винограду; поскидаю в долину каміння її і оголю підвалини її.
7Усі ідоли її будуть розбиті, і всі дарунки розпусти її будуть спалені вогнем, і всіх ідолів її зрокую на руїну, бо з дарів розпусти вона вчиняла їх; на дари розпусти вони й були навернені.
8Над цим я буду плакати і ридати, ходитиму, мов пограбований і оголений, витиму, мов шакали, і плакатиму, як страуси.
9Тому що болісна поразка її дійшла до Юди, сягнула до брами народу Мого, до Єрусалиму.
10Не оголошуйте про це в Ґаті, не плачте там голосно; але в поселенні Бет-Леафрі покрий себе попелом.
11Переселяйтеся, мешканки Шафіру, ганебно оголені; не втече й та, що живе в Цаанані; плач у поселенні Бет-Гаецелу не дасть вам зупинитися в ньому.
12Страждає за своїми добрами мешканка Мароту, бо злинуло лихоліття від Господа до брами Єрусалиму.
13Запрягай у колісницю прудких, мешканко Лахішу! Ти-бо початок гріха доньки Сіонової, бо в тебе з’явилися злочини Ізраїля.
14А тому ти посилатимеш дари до Морешет-Ґату; але поселення Ахзіва будуть оманою для царів ізраїльських.
15А ще спадкоємця приведу до тебе, мешканко Мареші; він пройде до Адулламу, слави Ізраїля.
16Зніми з себе волосся, пострижися у журбі за улюбленими синами твоїми; пошир лисину, немов у орла, що линяє, бо вони підуть в полон від тебе.