1Ісус продовжував оповідати притчами, і сказав:
2Царство Небесне схоже на чоловіка-царя, котрий влаштував шлюбний бенкет для сина свого.
3І послав служників своїх покликати запрошених на шлюбний бенкет; та не схотіли прийти.
4Знову послав інших служників, сказавши: Повідайте запрошеним: Ось, я приготував обід мій, телят моїх і що вгодоване, закололи вже, і все готове; приходьте на шлюбний бенкет.
5Але вони знехтували запрошенням, і пішли, хто на поле своє, а хто до свого крамарювання;
6А інші схопили служників його, знущалися з них і вбили їх.
7Коли зачув про те цар, то розгнівався й послав своє військо й винищив убивників тих і спалив місто їхнє.
8Тоді сказав він служникам своїм: Шлюбний бенкет готовий, а запрошені не були достойні;
9Отож, підіть на перехрестя і всіх, кого знайдете, кличте на шлюбний бенкет.
10І служники оті вийшли на шляхи, зібрали всіх, кого лише знайшли, і злих, і добрих; і шлюбний бенкет виповнився весільниками.
11Коли цар прийшов оглянути присутніх, то побачив там чоловіка, одягнутого не в шлюбний одяг,
12І сказав йому: Друже! Як же ти зайшов сюди не в шлюбному одязі? А він змовчав.
13Тоді сказав цар служникам: Зв’яжіть йому руки й ноги, візьміть його і вкиньте в пітьму зовнішню: там буде плач і скрегіт зубів.
14Тому що багато запрошених, але мало вибраних.
15Тоді фарисеї пішли і радилися, як би спіймати Його на слові.
16І послали до Нього учнів своїх з іродіянами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий, і справді дороги Господньої навчаєш, і не піклуєшся, щоб комусь догодити, бо не зважаєш на жодну особу;
17То скажи нам: Як Тобі видається? Чи дозволено давати податок кесареві, чи ні?
18Але Ісус побачив лукавство їхнє і сказав: Нащо спокушаєте Мене, лицеміри?
19Покажіть Мені монету, котрою сплачується податок. Вони принесли Йому динарій.
20І сказав їм: Чиє оце зображення і напис?
21Сказали Йому: Кесарові. Тоді сказав їм: Отож, віддавайте кесареве кесарю, а Боже – Богові.
22Вони зачули це і здивувалися, а тоді покинули Його – пішли геть.
23Того дня наблизилися до Нього саддукеї, котрі запевняють, що немає воскресіння, і запитали Його:
24Учителю, Мойсей сказав: Якщо хтось помре, не маючи дітей, то нехай брат його візьме за дружину собі дружину його і відродить потомство братові своєму.
25Було у нас семеро братів: перший одружився і вмер, і, не маючи дітей, залишив дружину свою братові своєму.
26Так само і другий, і третій, аж до сьомого;
27По всіх померла й дружина.
28Отож, у воскресінні, котрого з сімох братів буде вона дружиною? Бо всі мали її.
29Ісус сказав їм у відповідь: Помиляєтеся, бо не відаєте ні Письма, ні сили Божої.
30Бо у воскресінні не одружуються, не виходять заміж, але живуть, мов Ангели Божі на небесах.
31А хіба не читали ви сказаного вам Богом про воскресіння мертвих:
32Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова? Бог не є Бог мертвих, але живих.
33А народ чув і вельми дивувався з учення Його.
34А фарисеї, коли почули, що Він учинив саддукеїв мовчазними, зібралися разом.
35І один з них, учитель Закону, запитав, спокушаючи Його:
36Учителю! Яка найбільша заповідь у Законі?
37Ісус сказав Йому: Полюби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумом твоїм.
38Це – перша і найбільша заповідь;
39А друга схожа на цю: Полюби ближнього твого, як самого себе;
40На цих двох заповідях утверджується увесь Закон і пророки.
41А коли зібралися фарисеї, Ісус запитав їх:
42Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син? Сказали Йому: Давидів.
43Сказав їм: То як же Давид, у Дусі, називає Його Господом, коли каже:
44Сказав ГОСПОДЬ Господові моєму: Сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх?
45Отож, якщо Давид називає Його Господом, то як це Він син йому?
46І ніхто не зміг відповісти Йому жодним словом; від того дня вже ніхто не смів запитувати Його.