1І коли наблизилися до Єрусалиму і прийшли до Вітфагії, до гори Олив, тоді Ісус послав двох учнів,
2Сказавши їм: Ідіть до поселення, котре оце перед вами; і відразу знайдете віслючку прив’язану і молодого віслюка з нею; відв’яжіть і приведіть до Мене;
3І якщо хтось скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони необхідні Господові: і відразу пошле їх.
4А все це було, нехай справдиться сказане через пророка, котрий каже:
5Скажіть доньці Сіоновій: Ось, Цар твій іде до тебе упокорений, сидячи на віслючці і на молодому віслюку, синові під’яремної.
6Учні пішли і вчинили так, як звелів їм Ісус.
7Привели віслючку і молодого віслюка, поклали на них одежу свою, і Він сів на неї.
8Безліч народу стелило одежу свою на шляху, а інші стинали гілки з дерев і вистеляли ними шлях;
9А народ, що йшов попереду і супроводжував, вигукував: Осанна синові Давидовому! Благословенний, що йде в ім’я Господнє! Осанна на висоті!
10І коли увійшов Він до Єрусалиму, всесеньке місто заворушилося і загомоніло: Хто це?
11А народ (що супроводжував Ісуса) відповідав: Це Ісус – пророк із Назарету Галілейського.
12І зайшов Ісус до храму Божого і повиганяв усіх, що продавали й купували в храмі, і перекинув столи міняйлам, і лавиці тих, що продавали голубів,
13І казав їм: Написано: Дім Мій домом молитви назветься; а ви вчинили його печерою розбійників.
14І наблизилися до Нього в храмі сліпі й кульгаві, і Він уздоровив їх.
15А священики і книжники, які бачили дива, котрі Він звершив, і дітей, що вигукували в храмі і говорили: Осанна Синові Давидовому! – обурилися.
16І сказали Йому: Ти чуєш, що вони вигукують? А Ісус сказав їм: Авжеж! Хіба ви ніколи не читали: З уст немовлят і грудних діток Ти хвалу учинив?
17І залишив їх, вийшов геть з міста до Віфанії і там переночував.
18А вранці, як вертав до міста, відчув голод;
19Він побачив при дорозі одну смоковницю, підійшов до неї, нічого не знайшов на ній, окрім листя, і сказав їй: Нехай уже не виросте плодів від тебе ніколи повік! І смоковниця тієї ж хвилі всохла.
20Коли учні побачили це, вони здивувалися і казали: Яким чином так швидко всохла смоковниця?
21А Ісус сказав їм у відповідь: Істину кажу вам: Якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, не тільки вчините оце, що вчинено із смоковницею, але, якщо навіть горі оцій скажете: Піднімися та кинься в море, – станеться;
22І все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите.
23І коли прийшов Він до храму і навчав, наблизилися до Нього першосвященики і старійшини народу і сказали: Якою владою Ти оце вчиняєш? І хто дав Тобі таку владу?
24Ісус сказав їм у відповідь: Запитаю вас і Я про одне; якщо про те скажете Мені, то Я також скажу вам, якою владою це вчиняю;
25Хрещення Іванове звідки було: з небес, чи від людей? А вони гомоніли поміж собою: Якщо скажемо: з небес, то Він скаже нам: То чому ж ви не повірили йому?
26А якщо сказати: Від людей – боїмося народу, бо всі мають Івана за пророка.
27І сказали на те Ісусові: Не відаємо. Тоді сказав і Він їм: То Я також вам не скажу, якою владою Я це вчиняю.
28І як вам здається? В одного чоловіка було двоє синів; якось він підійшов до першого і сказав: Сину! Піди сьогодні, попрацюй на винограднику моєму.
29Але він сказав у відповідь: Не хочу, проте пізніше покаявся і пішов.
30Тоді підійшов до другого (сина) і сказав те саме. Але цей відповів: Іду, господарю; проте не пішов.
31Котрий з двох виконав волю батька? Відповіли йому: Перший. Ісус сказав їм: Істину кажу вам, що митники і блудниці передніше вас ідуть до Царства Божого.
32Бо прийшов до вас Іван шляхом праведности, і ви не повірили йому; а митники і блудниці повірили йому; а ви, хоч бачили те, не розкаялися потім, аби повірити йому.
33Вислухайте другу притчу. Був такий господар дому, котрий посадив виноградника, обгородив його парканом, викопав у ньому яму-чавило, спорудив башту і віддав його (виноградника) виноградарям, та й пішов собі.
34А коли надійшов час плодів, він послав своїх служників до виноградарів, щоб забрати свої плоди.
35Та виноградарі схопили служників його, і одного прибили, іншого вбили, а того забили камінням.
36Знову послав він інших служників, але вже більше, аніж першого разу; але й з ними вчинили так само.
37Нарешті, він послав до них свого сина, кажучи: Засоромляться сина мого.
38Але виноградарі, забачивши сина, сказали один одному: Це – спадкоємець; ходімо, заб’ємо його і заволодіємо спадщиною його.
39Вони схопили його, вивели геть з виноградника і вбили.
40Отож, коли прийде господар виноградника, то що вчинить з оцими виноградарями?
41Кажуть Йому: Злочинців цих зрокує на смерть, а виноградника віддасть іншим виноградарям, котрі будуть віддавати йому плоди у свій час.
42Ісус сказав їм: Невже ви ніколи не читали в Святому Письмі: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним: це – від Господа, і є дивовижним в очах ваших?
43А тому й кажу вам, що відбереться од вас Царство Боже і дасться народові, що приносить плоди його;
44І той, хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він сам упаде, того зітре на порох.
45І коли першосвященики і фарисеї вислухали притчі Його, то зрозуміли, що Він про них оповідає,
46І хотіли схопити Його, проте побоялися народу, тому що Його мали за пророка.