1І припливли на другий берег моря, в країну Гадаринську.
2І коли вийшов Він із човна, то одразу стрів Його чоловік, що вискочив з гробів – він мав у собі нечистого духа;
3Він мав житло в гробах, і ніхто не міг його зв’язати навіть ланцюгами;
4Тому що багато разів його заковували в ланцюги, але він розривав їх і розбивав кайдани, і ніхто не міг його упокорити;
5Завше, вночі і вдень, в горах і гробах, кричав він і бився об каміння.
6Коли побачив Ісуса здалеку, то прибіг і вклонився Йому,
7А тоді закричав дужим голосом і сказав: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!
8Бо Ісус сказав йому: Вийди, дух нечистий, з цього чоловіка!
9І запитав його: Як тебе звати? І він сказав у відповідь: Легіон ім’я мені, тому що нас багато.
10І вельми просили Його, щоб не виганяв їх геть з країни тієї.
11А там недалеко біля гори паслося велике стадо свиней.
12І просили Його нечисті духи, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб нам увійти до них.
13Ісус відразу дозволив їм: І нечисті духи, вийшовши, у свиней увійшли; і ринуло стадо з крутояру в море; а було їх близько двох тисяч; і потопилися в морі.
14А ті, що пасли свиней, побігли і розповіли в місті і в поселеннях. І мешканці вийшли подивитися, що сталося.
15Прийшли до Ісуса й побачили, що біснуватий, в котрому був легіон, сидить і одягнутий, і при здоровому глузді, й злякалися.
16А ті, що бачили, оповіли їм, як усе те сталося з біснуватим, і про свиней.
17І почали просити Його, щоб залишив їхній край.
18І коли Він зайшов до човна, той, що був біснуватим, просив Його, аби лишитися при Ньому.
19Але Ісус не дозволив Йому, сказавши: Йди додому, до своїх, і розкажи їм, що вчинив з тобою Господь і як помилував тебе.
20І пішов, і почав проповідувати в Десятимісті, що вчинив з ним Ісус. І всі дивувалися.
21Коли Ісус знову переплив човном на другий берег, зібралося до Нього безліч народу. Він був біля моря.
22І ось, приходить один із старших синагоги, на ім’я Яір, і, забачивши Його, падає до ніг Йому.
23І вельми просить Його, кажучи: Доня моя помирає; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і лишилася живою.
24Ісус пішов за ним. За Ним безліч народу простувало слідом і тіснили Його.
25Одна жінка, котра дванадцять літ страждала на кровотечу,
26Багато натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та жодної помочі з того не мала, а здоров’я її ще погіршало, –
27Вона вже чула про Ісуса, а тому підійшла в юрбі ззаду і торкнулася Його одежі;
28Бо казала собі: Якщо бодай до Його одежі торкнуся, то уздоровлюся.
29І тієї ж миті припинилася в неї кровотеча, і вона відчула в тілі, що уздоровлена від хвороби.
30Водночас Ісус відчув Сам у Собі, що вийшла з Нього сила, і звернувся до народу і сказав: Хто торкнувся до Моєї одежі?
31Учні сказали Йому: Ти бачиш, що народ тіснить Тебе, і кажеш: Хто торкнувся до Мене?
32Але Він поглянув довкола, аби побачити ту, котра це вчинила.
33Жінка у страхові і в трепеті, відаючи, що з нею сталося, упала перед Ним і сказала Йому всю правду.
34Але Він сказав їй: Доню! Віра твоя врятувала тебе; іди з миром і здоровою будь від твоєї недуги.
35Коли Він ще казав це, прийшли від старшини синагоги і сказали: Донька твоя померла; нащо завдаєш клопоту Вчителеві?
36Але Ісус, зачувши ці слова, відразу сказав чільникові синагоги: Не бійся, тільки віруй.
37І не дозволив нікому йти слідом за Собою, окрім Петра, Якова та Івана, брата Якового.
38Коли прийшов у дім до старшини синагоги, то побачив замішання, і тих, що плакали і голосили вельми.
39Зайшовши, сказав їм: Чого збентежилися і плачете? Дівчина не вмерла, але спить.
40І сміялися над Ним. Але Він спровадив усіх, узяв із Собою батька і матір дівчини і тих, що були з Ним, і зайшов туди, де юнка лежала.
41І взяв Він за руку юнку і сказав їй: Таліта, кумі, що означає: Кажу тобі – підведися!
42І юнка тієї ж миті підвелася і почала ходити, і було їй літ дванадцять. А ті, що дивилися, вельми жахнулися з дива великого.
43І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, а ще сказав, аби дали їй їсти.