1За кілька днів Він знову прийшов до Капернауму; і чутка пішла, що Він у домі.
2Відразу зібрався натовп, аж біля дверей не стало місця; і Він повідав їм слово.
3І прийшли до Нього з недужим, котрого несли четверо;
4І, не маючи можливости наблизитися до Нього через велелюддя, розібрали стелю дому, де Він був і, прокопавши її, опустили постіль, на котрій лежав розслаблений.
5Ісус побачив їхню віру і сказав недужому: Сину! Прощаються тобі гріхи твої.
6Тут сиділи деякі із книжників і міркували в серцях своїх:
7Чого це Він так зневажає Бога? Хто може прощати гріхи, окрім одного Бога?
8Ісус відразу пізнав духом Своїм, що вони отак міркують у собі, і сказав їм: Навіщо так мислите в серцях ваших?
9Що легше? Чи сказати недужому: Прощаються тобі гріхи? Чи сказати: Підведися, візьми свою постіль і ходи?
10Але, щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, – каже недужому:
11Тобі кажу: Підведися, візьми постіль свою і йди у дім твій.
12Він відразу підвівся, узяв постіль і вийшов перед усіма, і всі дивувалися і прославляли Бога, кажучи: Ніколи нічого подібного ми не бачили!
13І знову Ісус вийшов до моря; і увесь народ пішов до Нього, і Він навчав їх.
14А коли проходив, то побачив Він Левія Алфеєвого, що сидів на митниці, і сказав йому: Іди за Мною. І він підвівся й пішов слідом за Ним.
15І коли Ісус приліг у домі його, прилягли з Ним і учні Його, і багато митників і грішників; бо їх було багато і вони йшли слідом за Ним.
16Книжники і фарисеї, побачивши, що Він їсть із митниками і грішниками, казали учням Його: А це ж чому Він їсть і п’є з митниками та грішниками?
17Зачувши те, Ісус сказав їм: Не здорові потребують лікаря, але недужі; Я прийшов покликати не праведників, але грішників до каяття.
18Учні Іванові і фарисейські постилися. Прийшли до Нього і кажуть: Чому учні Іванові і фарисейські постяться, а Твої учні не постяться?
19І сказав їм Ісус: Чи можуть поститися сини світлиці шлюбної, коли з ними наречений? Доки з ними наречений, не можуть поститися;
20Але надійдуть дні, коли відбереться в них наречений, і тоді будуть поститися за тих днів.
21Ніхто до старої одежі не пришиває латки з нової тканини; інакше нова латка збіжиться на старій одежі і діра стане ще більшою.
22Ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки: інакше молоде вино порве бурдюки, і вино витече, і бурдюки пропадуть; але вино молоде слід вливати у нові бурдюки.
23І трапилося Йому в суботу проходити засіяними ланами, і учні Його, йдучи дорогою, почали зривати колоски.
24І фарисеї сказали Йому: Дивися, до чого вони вдаються в суботу, хоч цього не можна робити?
25Він сказав їм: Невже ви ніколи не читали, що вчинив Давид, коли мав потребу і був голодний сам і ті, що були з ним?
26Коли увійшов він до Божого дому за першосвященика Авіятара і їв хліби приношення, котрих не можна було їсти, окрім священиків, і дав також тим, що були з ним?
27І сказав їм: Субота для людини, а не людина для суботи;
28А тому Син Людський є Господь і суботи.