1Одного разу, коли народ учинив тісняву біля Нього, щоб слухати слово Боже, а Він стояв біля озера Генісаретського,
2Він побачив два човни, що стояли на озері; а рибалки, що вийшли з них, виполіскували сіті.
3Він ступив в один човен, котрий був Симонів, і попросив його відпливти трохи від берега, а тоді сів і навчав народ із човна.
4А коли перестав навчати, сказав Симонові: Відпливи на глибину, і закиньте сіті свої для лову.
5Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику! Ми працювали цілісіньку ніч і нічого не впіймали; але за словом Твоїм закину сіті.
6Учинивши це, вони впіймали силу риби, навіть сіть у них проривалася.
7І дали знати друзям, що були в другому човні, аби припливли їм на допомогу; і припливли, і наповнили обидва човни аж так, що вони почали потопати.
8Забачивши те, Симон Петро припав до колін Ісуса і сказав: Вийди від мене, Господе! Тому що я чоловік грішний.
9Бо жах виповнив його і всіх, що були з ним, від цього улову риби, ними впійманої.
10Також і Якова та Івана, синів Зеведеєвих, що були приятелями Симонові. І сказав Ісус Симонові: Не бійся; віднині будеш ловити людей.
11Вони витягли обидва човни на берег, залишили все і пішли за Ним.
12Коли Ісус був в одному місті, прийшов чоловік, увесь у проказі і, забачивши Ісуса, упав ницьма, благаючи Його і кажучи: Господе! Якщо хочеш, можеш мене очистити.
13Він простягнув руку, торкнувся до нього і сказав: Хочу, будь чистий. І тієї ж хвилі проказа зійшла з нього.
14І Він наказав йому нікому не оповідати, а піти й показатися священикові та принести пожертву за очищення своє, як наказав Мойсей на свідчення їм.
15Але ще більше розпросторився поголос про Нього, і сила народу приходила до Нього – слухати і уздоровлюватися в Нього від хворощів своїх.
16Але Він ходив до пустельних місцин і молився.
17Одного дня, коли Він навчав, і сиділи тут фарисеї і закононавчителі, що прийшли з усіх куточків Галілеї та Юдеї, а також з Єрусалиму, і сила Господня з’явилася в уздоровленні хворих, –
18Ось, принесли на постелі чоловіка, котрий був розслаблений, і намагалися внести його в дім і покласти перед Ісусом;
19І, не знайшовши, де пронести його через велелюдність, вилізли на дім і крізь покрівлю спустили його з постелею на середину – перед Ісусом.
20І Він, бачачи віру їхню, сказав чоловікові тому: Прощаються тобі гріхи твої.
21Книжники і фарисеї почали міркувати, кажучи: Хто це, Котрий ганьбить Бога? Хто може прощати гріхи, окрім одного Бога?
22Ісус відав їхні думки, і сказав їм у відповідь: Що ви обмірковуєте в серцях ваших?
23Що легше сказати: Прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: Підведися і ходи?
24Але, щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, – і сказав Він розслабленому: Тобі кажу: Підведися, візьми постіль твою і йди в дім твій.
25І він тієї ж миті підвівся перед ними, взяв постіль, на якій лежав, і пішов до оселі своєї, славлячи Бога.
26І жах виповнив усіх і прославляли Бога; і, будучи виповнені страхом, говорили: Дивовижні діяння бачили ми нині.
27Після цього Ісус вийшов і побачив митника, на ймення Левій, що сидів біля митниці, і сказав йому: Йди за Мною.
28І він, залишивши все, підвівся і простував за Ним.
29І вчинив для Нього Левій у домі своєму великий бенкет, і там було багато митників та інших, котрі були поруч за столом.
30А книжники і фарисеї нарікали і казали учням Його: Нащо ви їсте і п’єте з митниками і грішниками?
31А Ісус сказав їм у відповідь: Не здорові мають потребу на лікаря, а хворі.
32Я прийшов не праведників кликати до каяття, але грішників.
33А вони сказали Йому: Чому учні Іванові постяться часто і молитви творять, також і фарисейські учні, а Твої їдять і п’ють?
34Він сказав їм: Чи можете примусити синів оселі шлюбної поститися, коли з ними наречений?
35Але настануть дні, коли відбереться в них наречений, і тоді будуть поститися за тих днів.
36При цьому сказав їм притчу: Ніхто не приставляє латки до благенької одежі, відірвавши від нової одежі, інакше й нову подере, і до старої не підійде латка від неї.
37І ніхто не вливає молодого вина у міхи старі; а інакше молоде вино роздере міхи і саме витече, – і міхи пропадуть.
38Але молоде вино необхідно вливати до міхів нових; тоді збережеться і те, і те.
39Ніхто, коли п’є старе вино, не захоче одразу молодого, бо каже: Старе краще.