1І підвелася вся їхня громада і повела Його до Пилата.
2І почали звинувачувати Його, кажучи: Ми знайшли, що Він ворохобить народ і забороняє сплачувати податки кесареві, називаючи Себе Христом Царем.
3Пилат запитав Його: Ти – Цар юдейський? Він сказав йому у відповідь: Ти мовиш.
4Пилат сказав першосвященикам і народові: Я не знаходжу жодної провини в Цьому Чоловікові.
5Але вони наполягали, кажучи, що Він підбурює народ, бо навчає по всій Галілеї аж до цього місця.
6Пилат, як почув про Галілею, запитав: Хіба Він – галілеянин?
7І коли дізнався, що Він із провінції Іродової, послав Його до Ірода, котрий за тих днів був також в Єрусалимі.
8Коли Ірод побачив Ісуса, вельми зрадів, бо давно хотів побачити Його, бо дуже багато чував про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь диво.
9І ставив Йому багато запитань; але Він нічого не відповідав йому.
10А першосвященики і книжники стояли і щосили звинувачували Його.
11Але Ірод зі своїми вояками принизив Його і, зганьбивши Його, одягнув Його у світлу одежу та й відіслав назад до Пилата.
12І стали того дня Пилат та Ірод приятелями поміж собою, а раніше ворогували один з одним.
13А Пилат скликав першосвящеників і старшин, і народ,
14І сказав їм: Ви привели до мене Цього Чоловіка, що підбурює народ; і ось, я у вашій присутності дослідив і не знайшов у Чоловіка Цього жодної провини, за що ви Його звинувачуєте;
15А Ірод також: бо я послав Його до нього, і нічогісінько не знайдено в Ньому такого, за що варто було б зрокувати Його на смерть.
16Отож, покаравши Його, відпущу.
17А йому якраз треба було заради свята відпустити їм одного в’язня.
18Але увесь народ почав кричати: Смерть Йому! Відпусти нам Варавву.
19Варавву ув’язнили за вчинене у місті заворушення і вбивство.
20Пилат знову підніс голос, бажаючи відпустити Ісуса.
21Але вони кричали: Розіпни! Розіпни Його!
22А він утретє сказав їм: Яке ж зло Він учинив? Я нічогісінько не знаходжу в Ньому, за що варто було б зрокувати на смерть; отож, покараю Його і відпущу.
23Але вони продовжували голосно кричати, вимагаючи, щоб Його розп’яли; і крик їхній та першосвящеників домігся свого.
24І Пилат ухвалив вчинити за проханням їхнім,
25І відпустив їм ув’язненого в тюрму за підбурювання і вбивство, котрого вони просили; а Ісуса віддав на їхню волю.
26І коли повели Його, то схопили якогось Симона із Кирінеї, що повертався з поля, і поклали на нього хреста, щоб ніс за Ісусом.
27І рушила за Ним безліч народу і жінок, котрі плакали і ридали за Ним.
28А Ісус обернувся до них і сказав: Доньки єрусалимські! Не плачте за Мною, але плачте за собою і за діток ваших!
29Бо надходять дні, коли скажуть: Благословенна неплідна, і лоно, яке не родило, і перса, що не годували.
30Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас! І пагорбам: Накрийте нас!
31Бо коли подібне вчиняють зеленому дереві, то що буде сухому?
32І вели разом із Ним на смерть двох злочинців,
33І коли прийшли на місце, що його називають Лобним, то розп’яли Його там і злочинців, – одного праворуч, а другого – ліворуч.
34А Ісус казав: Отче! Прости їм, бо не відають що, коять. І ділили Його одежу, кидаючи жереба.
35І стояв народ і споглядав. І насміхалися разом з ними старшини, кажучи: Інших рятував, то нехай урятує Себе Самого, якщо Він Христос, вибраний Божий.
36Також і вояки збиткувалися над Ним; підходили й підносили Йому оцет (до уст).
37І казали: Якщо Ти Цар юдейський, врятуй Себе Самого.
38І був над Ним напис грецькою, латинською і єврейською мовами вчинений: Це – Цар юдеїв.
39Один із повішених (на хресті) злочинців лихословив Його і казав: Якщо Ти – Христос, то врятуй Себе і нас.
40А другий, навпаки, докоряв йому і казав: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам під тим же звинуваченням?
41Але ми засуджені справедливо, тому що належне за вчиненим дістали; а Він нічогісінько недоброго не вчинив.
42І сказав до Ісуса: Згадай мене, Господе, коли прийдеш у Царство Своє!
43І сказав йому Ісус: Істину повідую тобі, що нині будеш зі Мною в раю.
44А було вже близько шостої години, і вчинилася пітьма по всій землі до дев’ятої години.
45І затьмарилося сонце, і завіса (в храмі) роздерлася посередині.
46Ісус щосили гукнув, промовляючи: Батьку! В руки Твої віддаю духа Мого. І тільки-но сказав це, як о тій же хвилі віддав духа.
47А сотник, як побачив те, що вдіялося, прославив Бога і сказав: Справді Чоловік Цей був Праведник.
48І весь народ, що зійшовся на це видовище, побачив усе і, повертаючись, бив себе в груди.
49А всі, що знали Його, і жінки, і діти, що йшли за Ним з Галілеї, стояли віддалік і дивилися на це.
50Тоді один чоловік, на ймення Йосип, радник, людина добра і правдива,
51Який не брав участі в раді, і в діяннях їхніх, з Ариматеї, міста юдейського, що також наджидав Царства Божого,
52Прийшов до Пилата і випросив тіло Ісусове;
53І зняв Його; обгорнув плащаницею і поклав Його в гробі, витесаному в скелі, де ще нікого не поклали.
54То був день п’ятниця, і наставала субота.
55А жінки, що прийшли з Ісусом із Галілеї, оглянули гріб, а також те, як Його тіло покладене було;
56А коли повернулися, то приготували пахощів і мира, а в суботу спочили за заповіддю.