1Тим часом, коли зібралися тисячі народу, аж так, що тіснили один одного, Він почав оповідати спершу учням Своїм: Остерігайтеся закваски фарисейської, котра є лицемірство!
2Немає нічого утаємниченого, що не стало б явним, і таємного, про що не дізналися б.
3А тому те, що ви сказали в темряві, те почуєте при світлі; і що казали на вухо всередині оселі, те буде зголошуватися на дахах.
4Повідую ж вам, друзям Моїм: Не бійтеся тих, що вбивають тіло, а відтак уже не можуть нічого зробити;
5Але скажу вам, кого боятися: Страхайтеся того, хто після вбивства може вкинути в геєну; так, повідую вам, цього бійтеся.
6Чи не п’ять малих птахів продаються за два асарії? Жодна з них не забута у Бога.
7У вас же навіть волосся на голові пораховане все. Отож, не бійтеся: ви дорожчі від багатьох малих птахів.
8А тому повідую вам: Кожного, хто сповідує Мене перед людьми, Син Людський також сповідуватиме перед Ангелами Божими;
9А хто відкинеться од Мене перед людьми, той відкинутий буде перед Ангелами Божими.
10І кожному, хто скаже слово на Сина Людського, – проститься йому; а хто ганьбитиме Святого Духа, – йому не проститься.
11А коли приведуть вас до синагоги, до можновладців, не бентежтеся, як чи що відповідати, або що казати;
12Бо Святий Дух навчить вас о тім часі, що маєте казати.
13Озвався до Нього хтось із народу: Учителю! Скажи братові моєму, щоб він поділив зі мною спадщину.
14А Він сказав чоловікові тому: Хто настановив Мене судити чи ділити вас?
15І відразу сказав іще: Глядіть, остерігайтеся всілякої пожадливости, бо життя людини не залежить від надміру маєтностей.
16І повідав їм притчу: В одного багатого чоловіка був гарний урожай у полі;
17І він міркував подумки сам у собі: Що мені вчинити? Немає куди зібрати урожай мій.
18І сказав: Ось, як учиню: Поламаю засіки мої і споруджу великі, і зберу туди увесь хліб мій і все добро моє,
19І скажу душі моїй: Душе! Багато добра лежить у тебе на багато років: спочинь, їж, пий, веселися.
20Але Бог сказав йому: Шалений! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; а кому ж залишиться те, що ти зібрав?
21Таке трапляється з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє.
22І сказав учням Своїм: А тому повідую вам: Не піклуйтеся для життя вашого, що вам їсти, ні для тіла, у що зодягнутися.
23Життя більше від їжі, і тіло – від одежі.
24Подивіться на гайвороння; воно не сіє, не жне; немає в нього ні комор, ні засіків, і Бог насичує його; а на скільки ж ви кращі від птахів?
25Окрім того, хто з вас, піклуючися, може добавити собі зросту бодай на один лікоть?
26Отож, якщо ви найменшого вчинити не можете, нащо клопочетеся іншим?
27Подивіться на лілеї, як вони ростуть: не трудяться, не прядуть, але кажу вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як оце кожна з них.
28Тож коли траву в полі, котра сьогодні є, а завтра буде вкинена до печі, Бог так одягає, то тим паче вас, маловіри!
29Отож, не шукайте, що вам їсти, або що пити; і не клопочіться,
30Тому що всього цього шукають люди світу сього; а ваш Батько знає, в чому ви маєте потребу.
31Найретельніше від усього шукайте Царства Божого, і все це додасться вам;
32Не бійся, мала чередо! Тому що Батько ваш виявив добру волю дати вам Царство.
33Продавайте маєтки ваші і подавайте милостиню. Готуйте собі сховища нетлінні, скарби невичерпні на небесах, куди злодій не наближається, і де міль не з’їдає.
34Бо, де скарби ваші, там і серце ваше буде.
35Нехай крижі ваші будуть підперезані, а світильники запалені;
36І будьте схожі на людей, котрі наджидають повернення господаря свого зі шлюбу, щоб, коли прийде і постукає, тієї ж хвилі відчинити Йому.
37Блаженні служники ті, котрих господар, прийшовши, упевниться, що пильнують вони; істину кажу вам, він підпережиться і всадовить їх, і, підходячи, почне слугувати їм;
38І, якщо прийде й за другої сторожі, і за третьої прийде і побачить їх такими, то блаженні ті служники.
39Ви знаєте, що якби відав господар дому, о котрім часі прийде злодій, то пильнував би, і не допустив би підкопати дім свій.
40То будьте й ви готовими, бо, в яку годину ви не чекатимете, прийде Син Людський.
41Тоді сказав Йому Петро: Господе! Чи нам цю притчу оповідаєш, чи всім?
42А Господь сказав: Хто вірний і розумний розпорядник дому, котрого господар настановив понад служниками своїми роздавати їм свого часу міру хліба?
43Блаженний той служник, котрого господар його, коли прийде, упевниться, що чинить так;
44Істину повідую вам, що над усім маєтком своїм настановить його.
45А якщо служник той скаже в серці своєму: Не скоро прийде господар мій; почне бити служників і служниць, їсти і пити, і впиватися,
46То прийде господар того служника за дня, котрого він не сподівається, і в годині, про котру й не здогадується, і розітне його, і зрокує його на лихо з невірними.
47А служник той, котрий знав про волю господаря свого, і не був готовий, не чинив за волею його, битий буде тяжко.
48А котрий не знав і чинив гідне покари, битий буде менше. І від кожного, кому дано багато, багато й вимагатиметься; і кому багато довірено, з того й більше зажадають.
49Вогонь прийшов Я кинути на землю, і як Я прагну, щоб він уже запалав!
50Хрещенням Я мушу хреститися; і як Я знемагаю, поки це звершиться!
51Чи ви гадаєте собі, що Я прийшов дати мир землі? Ні, повідую вам, але розділення;
52Бо віднині п’ятеро в одному домі почнуть розділятися: троє супроти двох, а двоє супроти трьох;
53Батько буде супроти сина, і син супроти батька; мати супроти доньки, і донька супроти матері; свекруха супроти невістки своєї, і невістка супроти свекрухи своєї.
54Сказав також і народові: Коли ви бачите хмару, що насувається із заходу, то зараз же кажете: Дощ буде; і так буває;
55І коли віє вітер південний, кажете: Спека буде; і буває так.
56Лицеміри! Обличчя землі і неба розпізнавати умієте, то чому часу цього не розпізнаєте?
57Чому ж ви й самі по собі не судите, що має бути?
58Коли ти йдеш із супротивником твоїм до старшини, то по дорозі постарайся звільнитися від нього, щоб він не привів тебе до судді, а суддя, щоб не віддав тебе наглядачеві, а наглядач, щоб не вкинув тебе до в’язниці.
59Повідую тобі: Не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шеляга.