1Сталося, що, коли Він молився в одному місці, і перестав, один із учнів Його сказав Йому: Господе! Навчи нас молитися, як Іван навчав учнів своїх.
2Він сказав їм: Коли молитеся, кажіть: Отче наш, Сущий на Небесах! Хай святиться ймення Твоє; хай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя і на землі, як на небі.
3Хліб наш щоденний подавай нам на кожний день;
4І прости нам гріхи наші, як і ми прощаємо боржникам нашим, і не введи нас у спокусу, але захисти нас від лукавого.
5І сказав їм: Якщо, хто-небудь із вас, маючи приятеля, прийде до нього опівночі і скаже йому: Друже! Позич мені три хліби,
6Бо приятель мій з дороги зайшов до мене, а мені нічим його пригостити;
7А той зсередини скаже йому: Не докучай мені, двері вже замкнені, і діти мої зі мною в постелі; не можу підвестися і дати тобі.
8Якщо, кажу вам, він не підведеться і не дасть йому, покликаючись на дружбу з ним, усе ж таки через його настирливість підведеться і дасть йому, скільки просить.
9І Я скажу вам: Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам.
10Бо кожний, хто просить, одержує, а той, що шукає, знаходить; і тому, хто стукає, відчинять.
11Котрий із вас, батьків, коли син попросить у нього хліба, дасть йому каменя? Або, коли попросить риби, подасть йому гадину замість риби?
12Або, якщо попросить яйце, подасть йому скорпіона?
13Отож, якщо ви, навіть виповнені гнівом, умієте щедро добро дітям чинити, то тим паче Батько Небесний дасть Духа Святого тим, що просять у Нього.
14Одного разу вигнав Він демона, котрий німував; і коли демон вийшов, німий почав говорити, а народ здивувався.
15А деякі з них запевняли: Він виганяє демонів силою Вельзевула, князя бісівського.
16А ще інші, щоб спокусити, вимагали від Нього ознаки з неба.
17Але Він, відаючи помисли їхні, сказав їм: Усіляке царство, що розділиться саме в собі, спорожніє, і дім, розділений сам у собі, упаде.
18Якщо ж сатана розділився у собі, то як устоїть царство його? А ви кажете, що Я силою вельзевуловою виганяю демонів.
19І, якщо Я силою вельзевуловою виганяю демонів, то сини ваші чиєю силою виганяють їх? Тому вони будуть вам суддями.
20А якщо Я пальцем Божим виганяю демонів, то звичайно сягнуло до вас Царство Боже.
21Коли сильний зі зброєю охороняє дім свій, тоді в безпеці його маєток;
22А коли сильніший від нього вчинить напад на нього і переможе його, тоді забере всю зброю його, на котру він сподівався, і розділить маєток його.
23Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає.
24Коли нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцинами, – спокою шукає, а коли не знаходить, каже: Повернуся до оселі своєї, звідки вийшов.
25І, прийшовши, знаходить її виметеною і прибраною;
26Тоді йде і бере із собою семеро інших духів, ще зліших від себе, – і входять вони, і живуть там, і буває останнє гірше від першого.
27А коли Він говорив це, одна жінка піднесла голос з-поміж народу і сказала Йому: Щасливе лоно, яке носило Тебе, і перса, що Тебе насичували!
28А Він сказав: Блаженні, хто чує слово Боже і дотримується його.
29А коли народ почав сходитися у великій кількості, Він почав оповідати: Рід цей лукавий; він шукає ознак, і ознаки не даються йому, окрім ознаки пророка Йони;
30Бо, як Йона був ознакою для ніневітян, так буде й Син Людський для роду цього.
31Цариця південна постане на суд з людьми роду цього і викриє їх, бо вона приходила від рубежів землі послухати мудрість Соломонову; і ось, тут більший від Соломона.
32Ніневітяни постануть на суд із родом цим і викриють його, бо вони покаялися від проповіді Йонової, і ось, тут більший від Йони.
33Ніхто, запаливши свічу, не ставить її в утаємниченому місці, ні під посудину, але на свічник, щоб захожі бачили світло.
34Світильником тіла є око; отож, якщо око твоє буде чистим, то все тіло твоє буде світлим; а якщо воно буде недобре, то й тіло твоє буде темним.
35Отож, дивися: Світло, котре в тобі, – чи не є пітьма?
36А коли тіло твоє все світле і немає жодної темної частки, то буде світлим усе так, неначе світильник освітлював тебе сяянням.
37Коли Він казав це, один фарисей просив Його до себе пообідати; Він прийшов і приліг.
38А фарисей здивувався, коли побачив, що Він не помив рук перед обідом.
39Але Господь сказав йому: Нині ви, фарисеї, зовнішність чаші і тарелі очищаєте; а нутро ваше виповнене здирством і лукавством.
40Нерозумні! Чи не Той, Хто витворив зовнішнє, витворив і внутрішнє?
41Подавайте краще милостиню з того, що у вас є, тоді все у вас буде чистим.
42Але горе вам, фарисеям, що даєте десятину з м’яти, рути і всіляких овочів, і не пильнуєте суду і любови Божої: це треба чинити, і того не залишати.
43Горе вам, фарисеям, що полюбляєте сидіти в синагогах на перших лавицях і вітання на зібраннях народних.
44Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, бо ви, немов гроби приховані, над котрими люди ходять і не відають цього.
45На це один із законників сказав Йому: Учителю! Кажучи це, Ти й нас кривдиш.
46Але Він сказав: І вам, законникам, горе, що накладаєте на людей тягарі важкі, а самі навіть пальцем не торкнетеся тих тягарів.
47Горе вам, що споруджуєте гробниці пророкам, котрих вигубили батьки ваші:
48Цим ви засвідчуєте вчинки батьків ваших і погоджуєтеся з ними; бо вони вигубили пророків, а ви споруджуєте їм гробниці.
49А тому й премудрість Божа сказала: Пошлю до них пророків та Апостолів, і одних із них уб’ють, а інших проженуть;
50Нехай же відповість цей рід за кров усіх пророків, пролиту від утворення світу,
51Від крови Авеля до крови Захарії, убитого поміж жертовником і храмом. Так, повідую вам, відповість за все рід цей.
52Горе вам, законники, що взяли ви ключа розуміння: самі не увійшли і тим, що входять, перешкодили.
53Коли Він виповідав їм це, книжники і фарисеї почали тиснути на Нього, примушуючи Його відповідати на багато запитань,
54Вони під’юджували Його, аби зловити на якомусь слові, щоб звинуватити Його.