1Ось закон про приношення за провину: це – велика святиня.
2Пожертву каяття треба заколоти на тому місці, де колять усеспалення, і кров’ю її покропити жертовника з усіх боків.
3Той, що приносить, мусить принести з неї увесь лій, курдюк і лій, котрий на нутрощах.
4І обидві нирки, і лій, котрий на них, котрий на стегнах, і сальника, котрий на печінці; з нирками нехай він відділить це.
5І спалить назване священик на жертовнику для пожертви Господові. Це – пожертва каяття.
6Вся чоловіча стать священикового роду буде їсти її; на святому місці можна їсти її; це – велика святиня.
7Як про приношення за гріх, так і про приношення за провину, закон – один: вона належить священикові, котрий нею звершує покуту.
8І коли священик приносить чиєсь приношення усеспалення, шкура від приношення всеспалення, котре він приносить, належить священикові.
9І всіляке приношення хлібне, котре печене в печі, і всіляке приготовлене в горщику, або ж на сковороді, належить священикові, який приносить його.
10І всіляке приношення хлібне, змішане з єлеєм, і сухе, належить всім синам Аароновим, як одному, так і другому.
11Ось закон про пожертву мирного приношення, котру він приносить Господові;
12Якщо хтось на подяку приносить її, то при пожертві вдячности він мусить принести прісні хліби, змішані з єлеєм і прісні коржі, помазані єлеєм, і пшеничне борошно, насичене єлеєм, хліби, змішані з єлеєм.
13Окрім коржів, нехай він принесе в приношення своє квасний хліб, при мирній пожертві вдячности.
14Одне щось із всього приношення свого нехай принесе він у приношення Господові; це належить священикові, який кропить кров’ю мирної пожертви.
15М’ясо пожертви мирного приношення для вдячности необхідно з’їсти в день приношення її, не треба лишати від нього до ранку.
16А якщо пожертва його приношення за обітницею, або щире приношення, то пожертву його необхідно їсти в день приношення, і другого дня те, що залишилося від неї, їсти можна.
17А залишки від м’яса пожертви на третій день треба спалити на вогні.
18А якщо будуть їсти м’ясо пожертви мирного приношення на третій день, то вона не буде прийнята. Хто її принесе, тому нічого не зарахується; бо це осквернення, і хто буде їсти її, той понесе на собі свій гріх.
19М’яса цього, якщо воно торкнеться до чогось нечистого, не треба їсти, але необхідно спалити його на вогні; а м’ясо чисте може їсти кожний чистий.
20А якщо якась душа, маючи в собі нечистоту, буде їсти м’ясо мирного приношення пожертви Господньої, то винищиться душа та з народу свого.
21І якщо якась душа, торкнувшися до чогось нечистого, до нечистоти людської, або до нечистої скотини, або ж до якогось нечистого гада, і буде їсти м’ясо мирного приношення пожертви Господньої, то винищиться душа та з народу свого.
22І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
23Скажи синам Ізраїля: Жодного лою ні з вола, ні з вівці, ані з козла не їжте.
24Лій з мертвого і лій з розтерзаного звіром можна використовувати на всяку справу; а їсти, не їжте його.
25Тому що, хто буде їсти лій із скотини, котра приноситься як приношення вогнем, Господові, винищиться душа та з народу свого.
26І жодної крови не їжте у всіх житлах ваших; ні з птахів, ні із звірів, ані з домашніх тварин.
27А хто буде їсти яку-небудь кров, винищиться душа та з народу свого.
28І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
29Скажи синам Ізраїля: Хто приносить свою пожертву мирного приношення Господові, той сам мусить принести частину із мирної пожертви Господові.
30Своїми руками повинен він принести приношення вогнем Господові; лій із грудинкою мусить він принести, коливаючи грудинкою для приношення коливанням перед лицем Господнім.
31Лій спалить священик на жертовнику, а грудинка належить Ааронові і синам його.
32І праве плече, як підношення, з пожертв мирного приношення вашого віддавайте священикові.
33Хто із синів Ааронових приносить кров з мирного приношення і лій, повинен узяти праве плече собі як частку.
34Тому що Я беру від синів Ізраїля з мирних пожертв їхню грудинку коливну і плече підношення, і віддаю їх Ааронові священикові і синам його у вічну настанову серед синів Ізраїля.
35Ось частка з помазання Ааронові та частка помазання синам його з приношень Господніх вогнем, у день, коли він покладе перед Господом, для служіння Господові,
36Котрого звелів Господь давати їм од синів Ізраїля від дня, коли він помазав їх, вічною настановою їхнім поколінням.
37Ось закон про приношення всеспалення, про приношення хлібне, про пожертву за гріх, про пожертву каяття, про приношення за гріх, про приношення за провину, про пожертву посвячення приношення мирного,
38Котрого дав Господь Мойсеєві на горі Сінай, коли наказав синам Ізраїля в пустелі Сінайській приносити Господові приношення їхні.