1І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
2Якщо хтось згрішить і вчинить злочин проти Господа, і утаємничить перед ближніми своїми те, що йому доручено, або те, що мав зберігати, чи те, що він украв, або ж навіть когось обдурив,
3Або знайде загублене і приховає його, і присягнеться неправдиво за щось, що у всьому цьому люди чинять і тим грішать,
4То, згрішивши і завинивши, отже, він мусить повернути вкрадене, що викрав, або пограбоване, що пограбував, або доручене, що йому доручалося (на збереження), або загублене, що він знайшов.
5Або, якщо він присягнувся неправдиво, то мусить повернути повністю, і докласти до того п’яту частку і віддати тому, кому оте належить, у день його приношення за провину.
6І приношення за провину свою нехай принесе Господові до священика в приношення за провину з отари овець барана без вади, за оцінкою твоєю.
7І спокутує його священик перед Господом, і прощено йому буде, що б він не вчинив, все, в чому він завинив.
8І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
9Заповідай Ааронові і синам його: Ось закон приношення усеспалення: всеспалення нехай залишиться на місці спалення на жертовнику всю ніч до ранку, і вогонь жертовника нехай горить на ньому.
10І нехай священик одягнеться у лляну одежу свою, і одягне на тіло своє лляний нижній одяг, і зніме попіл від усеспалення, котре спалив огонь на жертовнику, і покладе його біля жертовника.
11І нехай скине з себе одежу свою, і одягне другу одежу, і винесе попіл поза табір, на чисте місце.
12А вогонь на жертовнику нехай горить, не згасає; і нехай священик підпалює на ньому дрова щоранку, і розкладає на ньому приношення усеспалення, і спалює на ньому лій мирного приношення.
13Вогонь безперестану хай горить на жертовнику, і не згасає.
14Ось закон про приношення хлібне: сини Ааронові мусять приносити його перед Господа до жертовника.
15І нехай візьме священик жменею своєю із приношення хлібного і пшеничного борошна і єлею, і увесь ладан, котрий на приношенні, і спалить на жертовнику: це приємні пахощі на пам’ять перед Господом.
16А решту з нього нехай споживають Аарон і сини його. З прісним хлібом треба їсти його на святому місці; у дворі скинії зібрання нехай споживають його.
17Не можна пекти його з квашеним, це даю Я їм частку із Моїх приношень вогнем, це найбільша святиня, як приношення за гріх і приношення за провину.
18Усі нащадки Ааронові чоловічої статі можуть їсти її. Це – вічний набуток поколінням вашим із Господніх приношень, учинених на вогні. Усе, що торкнеться до них, буде святим.
19І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
20Ось приношення від Аарона і синів його, котре принесуть вони Господові в день помазання його: десяту частину ефи пшеничного борошна на пожертву постійну, половину цього для ранку, і половину для вечора.
21На сковороді в єлеї вона має бути приготовлена; насичену єлеєм, принось її в кусках, як розламується на куски приношення хлібне; принось її, для приємних пахощів Господові.
22І священик, помазаний на місце його із синів його, мусить звершувати це: бо воно – вічна настанова Господа. Вона вся має бути спалена.
23І всіляке хлібне приношення від священика нехай буде спалене, а не спожите.
24І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
25Скажи Ааронові і синам його: Ось закон про приношення за гріх; приношення за гріх має бути заколене перед Господом на тому місці, де заколюється приношення усеспалення. Це – найбільша святиня.
26Священик, який звершує пожертву за гріх, повинен їсти її; вона має бути спожита на святому місці, на подвір’ї скинії зібрання.
27Усе, що торкнеться до м’яса її, освятиться; і якщо кров’ю її буде забризкана одежа, то забризкане помий на святому місці.
28Глиняну посудину, в котрій воно варилося, необхідно розбити; якщо воно варилося в мідній посудині, то необхідно її вичистити і вимити водою.
29Уся чоловіча стать священикового роду може їсти її: це – найбільша святиня.
30А всіляке приношення за гріх, від котрого кров заноситься до скинії зібрання для очищення у святині, не можна споживати: його треба спалювати на вогні.