1І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
2Оголоси синам Ізраїля і скажи їм: Якщо хтось дає обітницю посвятити душу Господові за оцінкою твоєю,
3То оцінка твоя чоловікові од двадцяти літ до шістдесяти має бути п’ятдесят шеклів срібних, по шеклю святому.
4А коли це жінка, то оцінка твоя має бути тридцять шеклів.
5Від п’яти літ до двадцяти оцінка твоя чоловікові має бути двадцять шеклів, а жінці – десять шеклів.
6А від місяця до п’яти літ оцінка твоя чоловікові має бути п’ять шеклів срібла, а жінці оцінка твоя три шеклі срібла.
7Від шістдесяти літ і вище чоловікові оцінка твоя має бути п’ятнадцять шеклів срібла, а жінці десять шеклів.
8А якщо він бідний і не може сплатити за оцінкою твоєю, то нехай приведуть його до священика, і священик нехай поцінує його згідно з маєтністю того, хто дав обітницю, нехай поцінує його священик.
9А якщо це буде скотина, котру приносять у пожертву Господові, то все, що дароване Господові, має бути святощами.
10Не можна вимінювати його і заміняти добре гіршим чи погане добрим: а якщо почне хтось заміняти скотину скотиною, то вона і заміна її буде святощами.
11А якщо буде та скотина нечиста, котру не приносять у пожертву Господові, то необхідно привести скотину до священика;
12І священик поцінує її, чи добра вона, чи погана, і, як поцінує її священик, так нехай і буде.
13А якщо хтось хоче викупити її, то нехай додасть п’яту частку до оцінки твоєї.
14Якщо хтось посвячує дім свій на святість Господові, то священик має поцінувати його, чи гарний він, чи поганий; і, як поцінує його священик, так і станеться.
15А коли той, хто посвятить, захоче викупити дім свій, то нехай додасть п’яту частку срібла оцінки твоєї, і тоді буде його.
16Якщо поле із свого володіння посвятить хтось Господові, то оцінка твоя має бути згідно з посіяним; за посіяний хомер ячменю – п’ятдесят шеклів срібла.
17Якщо від ювілейного року присвячує хтось поле своє, – має відбутися за оцінкою твоєю.
18А коли після ювілею посвячує хтось поле своє, то священик має обрахувати срібло за роками, які лишилися до ювілейного року, і відняти вартість за минулі роки.
19А якщо захоче викупити поле той, хто посвятив його, то нехай він додасть п’яту частину срібла за оцінкою твоєю, і воно лишиться за ним.
20А якщо він не викупить поля і буде продане поле іншому чоловікові, то вже не можна викупляти.
21Поле те, коли воно в ювілей відійде, буде святістю для Господа, наче поле закляте; священикові дістанеться воно у володіння.
22А якщо хтось посвятить Господові поле куплене, котре не з ланів його володіння,
23То священик мусить обрахувати йому кількість оцінки до ювілейного року, і він має віддати згідно з обрахунком того ж дня, як святиню Господові.
24А поле ювілейного року перейде знову до того, у кого куплене, кому належало володіння землею тією.
25Усіляка оцінка твоя мусить бути по шеклю священному, двадцять гер має бути в шеклі.
26Тільки первістків із худоби, які за першістю належать Господові, не повинен ніхто посвячувати; чи бик то, а чи дрібна скотина, – Господні вони.
27А якщо скотина нечиста, то необхідно викупити за оцінкою твоєю і додати до того п’яту частину; якщо не викуплять, то треба продати за оцінкою твоєю.
28Тільки все обіцяне, що під присягою, віддає чоловік Господові із своєї власності, чи людину, а чи скотину, або ж поле свого володіння, – не продається і не викупляється. Усе посвячене є велика святиня Господня.
29Усе закляте, що закляте від людей, не може викуплятися, але його треба зрокувати на смерть.
30І всіляка десятина із землі, із насіння землі та з плодів дерева Господове; це – святиня Господові.
31А якщо хтось захоче викупити десятину свою, то нехай додасть до ціни її п’яту частку.
32Усіляка десятина з великої і дрібної скотини, з усього, що проходить під посохом, десяте має бути святинею Господові.
33Не треба доскіпуватися, чи добре те, чи погане, і не треба замінювати його, а якщо хтось замінить його, то саме воно, і заміна його буде святістю, і не може бути викуплене.
34Ось заповіді, котрі заповідав Господь Мойсеєві для синів Ізраїля на горі Сінай.