1І сказав Господь Мойсеєві на горі Сінай, говорячи:
2Оголоси синам Ізраїля і скажи їм; коли прийдете на землю, котру Я даю вам, тоді земля повинна спочивати в суботу Господню.
3Шість років засівай поле твоє і шість літ обтинай виноградник твій, і збирай плід її (землі).
4А сьомого року нехай буде субота спочинку землі, субота Господові, поля твого не засівай, і виноградника твого не обтинай.
5Що саме виросте на жниві твоєму, не збирай, і грона із необтятої лози твоєї не знімай; нехай буде це рік спочину землі.
6І буде це субота землі всім вам на їжу, тобі і рабові твоєму, і рабині твоїй, і наймитові твоєму, якого ти найняв, і поселенцеві твоєму, що живе у тебе;
7І скотині твоїй, і звірам, котрі на землі твоїй, нехай буде увесь врожай її для їжі.
8І полічи собі сім суботніх літ, сім разів по сім літ, аби було у тебе в семи суботніх роках сорок дев’ять літ.
9І засурми сурмою у ювілей сьомого місяця, десятого дня, в день спокути засурміть сурмою по всій землі вашій.
10І освятіть п’ятдесятий рік, і оголосіть волю на землі усім мешканцям її; нехай буде це у вас ювілей; і поверніться кожний на володіння своє, і кожний поверніться до своєї родини.
11П’ятдесятий рік нехай буде у вас ювілейним: не сійте і не жніте, що саме виросте на землі, і не знімайте ягід з необтятої лози її.
12Бо це ювілей; святим нехай буде він для вас; з поля їжте, що виросло на ньому.
13Ювілейного року поверніться кожний у володіння своє.
14Якщо будеш продавати щось ближньому твоєму чи будеш купляти щось у ближнього твого, не завдавайте прикрости один одному.
15За числом літ по ювілеї ти маєш купляти у ближнього твого, і за числом літ урожаю він має продавати тобі.
16Якщо багато лишається літ, постав більшу ціну; а якщо мало літ залишиться, зменш ціну: тому що відоме число літ жнив він продає тобі.
17Не завдавайте прикростей один одному; бійся Бога твого; бо Я Господь, Бог ваш.
18Виконуйте настанови Мої, і дотримуйтеся законів Моїх, і виконуйте їх, і будете спокійно жити на землі.
19І буде земля плодоносити, і будете їсти досхочу, і будете жити у безпеці на ній.
20Якщо скажете: Що ж нам їсти сьомого року, коли ми не сіятимемо, ні збиратимемо врожаю свого?
21Я пошлю благословення Моє на вас шостого року, і він принесе врожаю на три роки.
22І будете сіяти восьмого року, але їсти будете врожай минулий до дев’ятого року і доки не прийде урожай його, будете їсти зі старих запасів.
23Землю не продавайте назавжди: бо Моя земля, ви захожі і поселенці у Мене.
24По всій землі володіння вашого дозволяйте викуп землі.
25Якщо брат твій збідніє і продасть від володіння свого, і якщо прийде близький родич його, то може викупити продане братом його.
26Якщо ж нікому за нього викупити, але сам він буде спроможний, і знайде, скільки треба на викуп,
27То нехай він полічить роки продажу свого, і додасть решту тому, кому він продав, і знову буде володіти проданим своїм.
28Якщо ж він не спроможний повернути йому, то продане ним лишається в руках покупця до ювілейного року, а в ювілейний рік відійде воно, і він знову буде володіти тим, що продав.
29Якщо хтось продасть житловий дім у відгородженому стіною місті, то викупити його можна до закінчення року від продажу його; упродовж року викупити його можна.
30А якщо не буде він викуплений до закінчення року, то дім, котрий у огородженому стіною місті, лишається назавжди у покупця його в роди його, і в ювілейний рік не відійде од нього.
31А будинки в поселеннях, довкола котрих немає мурів, слід вважати нарівно з полем землі: викупляти їх можна, і в ювілей вони відходять.
32А міста левитів, будинки в містах володіння їхнього, левитам завжди можна викупляти.
33Якщо із левитів хтось викупить, то проданий дім у місті володіння їхнього в ювілей відійде; тому що будинки в містах левитів складають їхні володіння серед синів Ізраїля.
34А ланів довкола міст їхніх продавати не можна, тому що це вічне володіння їхнє.
35Якщо брат твій збідніє і занепаде в тебе, то підтримай його, захожий він, а чи поселенець, щоб він жив з тобою.
36Не бери від нього лихви і прибутку, і бійся Бога твого; щоб він жив, твій брат з тобою.
37Срібла твого не віддавай йому в лихву, і хліба твого не віддавай для прибутку.
38Я Господь, Бог ваш, Котрий вивів вас із землі єгипетської, щоб дати вам землю ханаанську, щоб вашим Богом бути.
39І якщо твій брат, який мешкає в тебе, збідніє і проданий буде тобі, то не примушуй його служити тобі, як раб.
40Він має бути у тебе, як наймит, як поселенець; до ювілейного року нехай працює в тебе.
41А тоді нехай відійде він від тебе, сам і діти його з ним, до своєї родини, і знову володітиме маєтком батьків своїх.
42Тому що вони – Мої служники, котрих Я вивів з єгипетської землі; не можна продавати їх, як продають рабів.
43Не пануй над ним із жорстокості, і бійся Бога твого.
44А щоб раб твій і рабиня твоя були в тебе, то мають бути з народів, які довкола вас. З них купляйте собі раба і рабиню.
45Також і з дітей поселенців, що оселилися у вас, можете купляти, а також із племен їхніх, котрі у вас, котре народилося на землі вашій, і вони можуть бути вашою власністю.
46Можете передавати їх у спадок і дітям вашим після себе як власність, і будуть вони рабами вашими навіки. А над братами вашими, синами Ізраїля, один над одним, не пануйте з жорстокістю.
47Якщо захожий чи поселенець твій буде мати достаток, а брат твій перед ним збідніє і продасться захожому, який оселився в тебе, чи кому-небудь із племені захожого,
48То після продажу можна викупити його; хто-небудь із братів його мусить викупити його.
49Чи дядько його, чи син дядька його може викупити його, або хтось із родичів, з родини його, може викупити його, або ж, якщо буде мати достаток, сам викупиться.
50І він мусить розрахуватися з тим, хто купив його, починаючи з того року, коли він запродав себе, до року ювілейного, і срібло, за котре він продав себе, мусить віддати йому за числом літ; як він був у нього тимчасовим наймитом.
51І, якщо багато ще залишається літ, то, зважаючи на це, він мусить віддавати у викуп за себе срібло, за котре він куплений.
52Якщо ж мало залишилося літ до ювілейного року, то він мусить порахувати, і, відповідно до літ цих, віддати за себе викуп.
53Він мусить бути у нього як наймит, упродовж тих років, він не повинен панувати над ним із жорстокістю в очах твоїх.
54Якщо ж він не викупиться у ці роки, то в ювілейний рік відійде сам, і діти його з ним.
55Тому що сини Ізраїля – Мої, вони служники Мої; котрих Я вивів із єгипетської землі. Я Господь, Бог ваш.