1Пригадай, Господе, що над нами звершилося; поглянь і подивися на наругу нашу.
2Спадок наш перейшов до чужих, оселі наші – до чужинців.
3Ми стали сиротами, без батька; матері наші – що вдови.
4Воду свою п’ємо за срібло, дрова наші дістаються нам за гроші.
5Нас підганяють у потилицю, ми працюємо – і не маємо спочину.
6Простягаємо руку до єгиптян, до асирійців, щоб насититися хлібом.
7Батьки наші грішили; їх уже нема, а ми зазнаємо покарання за беззаконня їхні.
8Раби панують над нами, і нікому визволити від їхніх рук.
9З небезпекою для життя від меча, в пустелі здобуваємо хліб собі.
10Шкіра наша почорніла, мов піч, від пекучої голоднечі.
11Дружин безчестять на Сіоні, юнок – у містах юдейських.
12Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані.
13Юнаків забирають до жорен, і підлітки падають під в’язками дров.
14Старці вже не сидять біля брами, а юнаки не співають.
15Затихла радість серця нашого; наші танці обернулися на жалобу.
16Упав вінець з голови нашої; горе нам, що ми згрішили!
17Тому-то знемагає серце наше; і від цього потьмяніли очі наші.
18Бо спорожніла гора Сіон, – лисиці бігають по ній.
19Ти, Господе, існуєш вічно; престол Твій – від роду й до роду.
20Нащо зовсім нас забуваєш, залишаєш нас на тривалий час?
21Наверни нас до Тебе, Господе, і ми навернемося; обнови дні наші, як у старожитні часи.
22Невже Ти назовсім відкинув нас і виповнився гнівом без міри?