Judges 9— 2006

¹Авімелех, син Єруббаалів, пішов у Сихем до братів матері своєї і говорив їм і всьому родові батьківського дому своєї матері, кажучи:

²Я благаю вас, запевніть всіх городян сихемських: Що краще для вас: щоб панували над вами усі сімдесят синів Єруббаалових, чи щоб один панував? І пригадайте, що я – кість ваша і плоть ваша.

³Брати матері його упевнювали про нього всіма цими словами городян сихемських; і схилилося серце їхнє до Авімелеха; бо, говорили вони, – він є брат наш.

⁴І дали йому сімдесят шеклів срібла з дому Баал-Берита, а Авімелех найняв за них нікчемних і легковажних людей, котрі й пішли за ним.

⁵І прийшов він у дім батька свого до Офри, і забив братів своїх, сімдесят синів Єруббаалових, на одному камені. Залишився тільки Йотам, син Єруббаалів, наймолодший, бо сховався.

⁶І зібралися всі мешканці сихемські та весь дім Бет-Мілло, і пішли і настановили царем Авімелеха при Елон-Муццаві, що в Сихемі.

⁷Коли оповіли про це Йотамові, він пішов і став на верхів’ї гори Ґеризім і, підвищивши свій голос, кричав і говорив їм: Послухайте мене, городяни Сихему, і вислухає вас Бог!

⁸Пішли одного разу дерева помазати царя над собою, і сказали до оливи: Царюй над нами!

⁹Олива сказала їм: Чи залишу я свою олію, що Бога і людей нею вшановують, і чи піду я поневірятися по деревах?

¹⁰І сказали дерева до смоковниці: Іди ти, царюй над нами.

¹¹Дерево смоковніці сказало їм: Чи залишу я солод мій і добрий плід мій, і чи піду я поневірятися по деревах?

¹²І сказали дерева виноградній лозі: Іди ти, царюй над нами.

¹³Виноградна лоза сказала їм: Чи залишу я сік мій, котрий бадьорить богів і мужів, і чи піду поневірятися по деревах?

¹⁴Нарешті сказали всі дерева теренові: Йди ти, царюй над нами.

¹⁵Терен сказав деревам: Якщо ви насправді хочете помазати мене царем над собою, то ходіть, довіртеся моїй тіні; а коли ні, то нехай вогонь з терену пожере кедри Ливанські.

¹⁶Отож, глядіть, чи ви вчинили по правді і щиро, настановивши Авімелеха царем, і гаразд ви вчинили з Єруббаалом та з його домом, і відповідно до його доброчинства учинили ви?

¹⁷За те, що батько мій воював за вас, не шкодував життя свого і визволив вас із руки мідіян;

¹⁸А ви повстали супроти дому батька мого, і вбили сімдесят синів батька мого на одному камені, і настановили царем над мешканцями сихемськими Авімелеха, сина рабині його, тому що він брат ваш.

¹⁹Якщо ви нині в істині і по правді вчинили з Єруббаалом і домом його, то радійте за Авімелеха, і він нехай радіє за вас.

²⁰А якщо ні, то нехай вийде вогонь з Авімелеха і нехай пожере мешканців сихемських і увесь дім Мілло, і нехай вийде вогонь із мешканців Сихему і з Бет-Мілло, та й пожере Авімелеха.

²¹І побіг Йотам і втік, і пішов до Бееру, і жив там, переховуючись, тому що боявся брата свого Авімелеха.

²²А Авімелех царював над Ізраїлем три роки.

²³І послав Бог злого духа поміж Авімелехом і поміж городянами Сихему, і не захотіли мешканці сихемські підкорятися Авімелехові.

²⁴Щоб у такий спосіб звершилася помста за сімдесят синів Єруббаалових, і кров їхня впала на Авімелеха, брата їхнього, котрий забив їх, і на мешканців сихемських, котрі підтримали його, щоб убити братів своїх.

²⁵Мешканці сихемські поставили на верхів’ях гір у засідку людей, котрі наджидали його, і грабували кожного, хто проходив повз них по дорозі. Про це доповіли Авімелехові.

²⁶І прийшов Ґаал, Еведів син, та брати його, і вони прийшли до Сихему, – і довірилися йому сихемські мешканці.

²⁷І вийшли у поля, і збирали виноград свій, і чавили, і веселилися, ходили в дім бога свого, і їли та пили, і проклинали Авімелеха.

²⁸Ґаал, син Еведів, казав: Хто Авімелех і хто Сихем, що будемо служити йому? Чи він не син Єруббаалів, а Зевул старший його? Служіть людям Гемора, батька Сихема, а чому ми будемо служити йому?

²⁹Якби хтось дав цей народ в руки мої, я прогнав би Авімелеха; і сказано було Авімелехові: Помнож військо своє і виходь.

³⁰Зевул, голова міста, почув слова Ґаала, сина Еведового, і спалахнув гнів його.

³¹І послав він послів до Авімелеха з хитрістю, говорячи: Ось, Ґаал, син Еведів, та брати його приходять до Сихему, і ось вони підбурюють місто супроти тебе.

³²Отож, підведися вночі, ти і народ, який з тобою, і вчини засідку в полі.

³³А вранці, як сходитиме сонце, підведися і підступи до міста; і коли він і народ, котрий у нього, вийде проти тебе, тоді вчиняй з ними, на що здатна рука твоя.

³⁴І підвівся вночі Авімелех і увесь народ, що був з ним і вчинили засідку біля Сихему чотири загони.

³⁵І вийшов Ґаал, син Еведів, і став біля входу міської брами. І піднявся Авімелех та народ, що з ним, із засідки.

³⁶А Ґаал побачив той народ, та й сказав до Зевула: Ось народ сходить з верхів’я гір. І сказав до нього Зевул: Ти бачиш гірську тінь, немов людей.

³⁷А Ґаал далі говорив та казав: Ось народ сходить з верхів’я, а один загін рухається з дороги Елон – Меоненіму.

³⁸І сказав йому Зевул: Де уста твої, котрі говорили: Хто Авімелех, щоб ми служили йому? Це той народ, котрим ти нехтував; виходь тепер та й воюй з ним!

³⁹І вийшов Ґаал перед сихемськими мешканцями і воював з Авімелехом.

⁴⁰І погнався за ним Авімелех, і почав утікати від нього, і багато впало забитих, аж до входу в браму.

⁴¹І залишився Авімелех в Арумі, а Ґаала і братів його Зевул вигнав, щоб вони не жили в Сихемі.

⁴²Другого дня вийшов народ у поле, і доповіли про те Авімелехові.

⁴³Він узяв свій народ, і поділив його на три загони і лишив засідку в полі. І коли побачив, що народ вийшов з міста, кинувся на них і понищив їх.

⁴⁴А тим часом, як Авімелех і загони, які були з ним, підступили і стали біля брами міської, інші загони напали на всіх, що були в полі, і нищили їх.

⁴⁵А Авімелех воював з містом цілий той день і здобув місто, а народ, що був у ньому, винищив. І зруйнував він те місто і засіяв його сіллю.

⁴⁶І почули про це всі старшини, які були у сихемській башті, сховалися у вежу капища Баал-Берита.

⁴⁷Авімелехові повідали, що зібралися туди всі старшини, що були у вежі сихемській.

⁴⁸І пішов Авімелех на гору Цалмон, сам і весь народ, що був при ньому, і взяв Авімелех сокиру в руку свою і нарубав галуззя з дерева, і підняв, і поклав на плечі свої, і сказав народові, що був при ньому: Ви бачили, що я зробив; скорше робіть і ви те саме, що я.

⁴⁹І нарубав кожний з усього народу галуззя, і пішли за Авімелехом, і поклали під вежу і спалили, завдяки цьому, вежу вогнем, і вмерли всі, що були у вежі сихемській, близько тисячі чоловіків і жінок.

⁵⁰Відтак пішов Авімелех до Тевецу, і оточив Тевец, і здобув його.

⁵¹А посеред міста була міцна башта, і повтікали туди всі чоловіки й жінки та всі старшини міста, і замкнулися і зійшли на покрівлю башти.

⁵²Авімелех прийшов до башти і оточив її, і наблизився до дверей башти, щоб спалити її вогнем.

⁵³Тоді одна жінка кинула уламок жорен Авімелехові на голову і проламала йому черепа.

⁵⁴Авімелех зараз же прикликав юнака, зброєносця свого, і сказав: Витягни свого меча і забий мене, щоб не сказали про мене: Його жінка забила. І прохромив його юнак, і він помер.

⁵⁵Ізраїльтяни, побачивши, що помер Авімелех, повернулися кожний на своє місце.

⁵⁶Ось так відплатив Бог Авімелехові за злочини, котрі він учинив батькові своєму, забивши сімдесят братів своїх.

⁵⁷А всі злочини мешканців сихемських завернув Господь на голову їхню. І впало на них прокляття Йотама, Єруббаалового сина.