1Прийшов одного разу Самсон до Ґази і, побачивши там блудницю, увійшов до неї.
2Мешканцям Ґази сказали: Самсон прийшов сюди. І ходили вони довкола, і чатували його цілу ніч на брамі міста, і утаємничувалися вночі, говорячи: До самого досвітку зачекаємо і заб’ємо його.
3А Самсон спав до півночі. А в північ підвівся, схопив двері міської брами з обидвома одвірками, підняв їх разом із засувом, поклав на плечі свої і відніс їх на верховину гори, котра на шляху до Хеврону.
4Після цього покохав він одну жінку, що мешкала в долині Сорек, а ім’я їй Деліла.
5До неї прийшли володарі филистимські і кажуть їй: Спокуси його, і вивідай, в чому велика сила його, і як нам подолати його, аби пов’язати його і упокорити його; а ми дамо тобі за те кожний тисячу сто шеклів срібла.
6І сказала Деліла Самсонові: Скажи мені, у чому велика сила твоя, і чим пов’язати тебе, щоб упокорити тебе?
7Самсон сказав їй: Якщо пов’яжуть мене сімома сировими тятивами, котрі незасушені, то я стану безсилим і буду, як решта людей.
8І принесли їй филистимські володарі сім сирових тятив, котрі не висохли, і вона пов’язала його ними
9(А тим часом один сидів у засідці в неї в опочивальні). І сказала йому: Самсоне! Филистимляни йдуть на тебе! Він розірвав тятиви, як розривається нитка з клоччя, коли спізнає вогню. І не пізнана була сила його.
10І сказала Деліла Самсонові: Оце ти обдурив мене і говорив мені неправду: тож скажи тепер мені, чим пов’язати тебе?
11Він сказав їй: Якщо пов’яжуть мене новими мотузками, котрі не були в роботі, то знесилюся, і буду, як решта людей.
12Деліла взяла нові мотузи і пов’язала його, і сказала йому: Самсоне! Филистимляни йдуть на тебе! (А тим часом, один сидів в опочивальні у засідці). І позривав він їх із рук, мов нитки.
13І сказала Деліла Самсонові: Ти все обдурюєш мене і говориш мені неправду; скажи мені, чим пов’язати тебе. Він сказав їй: Якщо вплетеш сім кучерів з моєї голови у тканину основи і приб’єш її цвяхом до ткацької колоди.
14І вона прибила їх до колоди ткацьким ув’язком, і сказала йому: Филистимляни йдуть на тебе, Самсоне! Він пробудився зі сну свого і вирвав ткацьку колодку разом із тканиною.
15І сказала йому Деліла: Як же ти говориш: Кохаю тебе, а серце твоє не зі мною? Ось ти тричі обдурив мене і не сказав мені, у чому велика сила твоя.
16І тому, що вона своїми докорами обтяжувала його щодень, і гнітила його, то душа його знемоглася до смерти.
17І він відкрив їй все своє серце, і сказав їй: Бритва не торкалася моєї голови, бо я назорей Божий від лона матері моєї. Якщо обстригти мене, то відступить од мене сила моя, і я знесилію, і стану, як решта людей.
18І побачила Деліла, що він відкрив їй своє серце цілком, послала закликати володарів филистимських, сказавши їм: Тепер приходьте; він одкрив мені своє серце цілком. І прийшли до неї володарі филистимські, і принесли срібло в руках своїх.
19А вона приспала його на колінах своїх, і прикликала чоловіка і наказала йому обстригти сім кучерів з голови його. І почав він знесилюватися, і відступила від нього сила його.
20І сказала вона: Филистимляни йдуть на тебе, Самсоне! Він пробудився зі сну свого і сказав: Піду, як передніше, і звільнюся. А не відав, що Господь відступив од нього.
21І взяли його филистимляни і викололи йому очі, привели його до Ґази і закайданили його двома мідними ланцюгами, і він молов у домі в’язнів.
22А тим часом волосся на голові його почало відростати – там, де було обстрижене.
23Володарі филистимські зібралися, аби принести велику пожертву Даґонові, своєму богові, і повеселитися. І сказали вони: Наш бог віддав Самсона, ворога нашого, у нашу руку.
24Також і народ, як побачив його, прославляв бога свого, говорячи: Наш бог віддав у руки наші ворога нашого, спустошувача землі нашої, котрий погубив багатьох із нас.
25І коли звеселилося серце їхнє, сказали: Покличте Самсона, нехай він посмішить нас. І прикликали Самсона з дому в’язнів, і він тішив їх жартами, і поставили його поміж стовпами, що підпирали стелю.
26І сказав Самсон юнакові, що водив його за руку: Підведи мене, щоб намацати мені стовпи, на яких цей дім стоїть міцно, і щоб я прихилився до них.
27А дім той був виповнений чоловіками та жінками, і там були всі володарі филистимські, і на даху було близько трьох тисяч мужів та жінок, що приглядалися до витівок Самсона.
28І закликав Самсон до Господа і сказав: Господе, Боже! Згадай мене і зміцни мене хоч би цього разу, о, Боже! Щоб мені водночас помститися филистимлянам за двоє очей моїх.
29І зсунув Самсон з місця два середніх стовпи, на котрих стояв дім той, обіпершися на них, на одного правицею своєю, а на другого – лівою рукою своєю.
30І сказав Самсон: Нехай помру я разом із филистимлянами! І він щосили натиснув на стовпи, і завалився дім на володарів і на весь народ, що був у ньому. І було мертвих, котрих погубив Самсон, сам гинучи, набагато більше від тих, котрих він понищив за життя свого.
31І прийшли брати його і увесь дім батька його, і пішли, і поховали його поміж Цорою та між Ештаолом у гробі Маноаха, батька його. А суддею Ізраїля він був двадцять літ.