1Господь сказав Ісусові: Не бійся і не жахайся; візьми з собою увесь народ, придатний для війни, і, підвівшись, рушай на Ай; ось, Я передаю в руки твої царя айського і народ його, місто його, і землю його.
2Зроби з Аєм і царем його те саме, що вчинив з Єрихоном і царем його, тільки здобич його і скотину його розподіли поміж собою. І постав засідку позаду міста.
3Ісус і увесь народ, придатний до війни, підвівся, щоб іти на Ай; і вибрав Ісус тридцять тисяч вояків хоробрих, і послав їх уночі.
4І наказав їм, і сказав: Глядіть, ви будете складати засідку поблизу міста за містом; не відходьте далеко від міста, і будьте напоготові.
5А я і увесь народ, котрий зі мною, підійдемо до міста. І коли мешканці Аю виступлять супроти нас, як і перше, то ми кинемося втікати од них.
6Вони кинуться за нами; отак ми відтягнемо їх од міста, бо вони скажуть: Утікають від нас, як перше. Коли ми втікатимемо від них,
7Тоді ви підхопіться із засідки і заволодійте містом; і Господь, Бог ваш, віддасть його в руки ваші.
8Коли візьмете місто, підпаліть місто вогнем, за словом Господнім учиніте. Глядіть, я наказую вам.
9У такий спосіб послав їх Ісус, і вони пішли в засідку, і засіли між Бет-Елом і між Аєм, із західного боку Аю; а Ісус тієї ночі спочивав серед народу.
10Підвівшись удосвіта, Ісус оглянув народ, і пішов він і старшини Ізраїлеві попереду народу до Аю.
11І увесь народ, придатний для війни, котрий був з ним, рушив, наблизився і підійшов до міста,
12І розташувався станом із північного боку Аю, а між ним і Аєм була долина. Потім узяв близько п’яти тисяч вояків і вчинив з них засідку між Бет-Елом і Аєм, із західного боку міста.
13І народ розташував увесь стан, котрий був із північного боку міста, так, що задня частина була з західного боку міста. І прийшов Ісус тієї ночі на середину долини.
14Коли побачив те цар айський, тут-таки, з мешканцями міста, підхопившись уранці, виступив супроти Ізраїля на бій, він і весь народ його, на призначене місце перед рівниною. А він не відав, що для нього є засідка позаду міста.
15А Ісус і увесь Ізраїль, наче переможені ними, відступили до пустелі.
16А вони покликали увесь народ, який був у місті, щоб переслідувати їх; і, переслідуючи Ісуса, віддалилися од міста.
17У Аї і Бет-Елі не залишилося жодного чоловіка, котрий не погнався б за Ізраїлем. І місто своє вони залишили відчиненим, переслідуючи Ізраїля.
18Тоді Господь сказав Ісусові: Простягни списа, котрий у руці твоїй, до Аю, бо Я віддам його в руки твої. Ісус простягнув списа, котрий був у руці його, до міста.
19Ті, що сиділи у засідці миттю звелися з місця того і побігли, тільки-но він простягнув руку свою. І увійшли до міста, і взяли його, і тут-таки підпалили місто вогнем.
20Мешканці Аю, озирнувшись назад, побачили, що дим від міста підноситься до неба. І не було для них місця, куди втікати, ні туди, ані сюди; бо народ (Ізраїля), який біг до пустелі, повернув на переслідувачів.
21Ісус та увесь Ізраїль, побачивши, що залишені в засідці захопили місто, і дим від міста підносився до неба, повернулися і почали винищувати айських людей.
22А ті з міста вийшли назустріч їм, так що вони знаходилися в середині поміж ізраїльтянами, з котрих одні були з одного боку, а інші – з другого. Так винищували їх, що не полишили жодного з них, що зацілів би чи втік.
23А царя айського взяли живого, і привели до Ісуса.
24Коли ізраїльтяни винищили усіх мешканців Аю у полі, у пустелі, де вони переслідували їх, і коли вони всі до одного впали од вістря меча, тоді всі ізраїльтяни повернули до Аю і винищили його вістрям меча.
25Загиблих того дня мужів і жінок, усіх мешканців Аю, було дванадцять тисяч.
26Ісус не опускав руки своєї, котру простягнув зі списом, доки не піддав закляттю всіх мешканців Аю.
27Лише худобу і здобич міста цього сини Ізраїля поділили поміж собою, за словом Господа, котре Господь сказав Ісусові.
28І спалив Ісус Ай, і перетворив його на вічні руїни, в пустелю донині.
29А царя айського повісили на дереві, до вечора; а по заході сонця наказав Ісус, і зняли труп його з дерева, і кинули його біля брами міської, і накидали понад ним велику купу каміння, котра вціліла навіть донині.
30Тоді Ісус спорудив жертовника Господові, Богові Ізраїля, на горі Евал.
31Як заповідав Мойсей, слуга Господній, синам Ізраїля, про що написано в книжці Закону Мойсеєвого, – жертовник із каменів цілих, на котрі не підіймала людина заліза, – і принесли на ньому приношення всеспалення Господові, і звершили пожертви мирних приношень.
32І написав Ісус там на камінні закони Мойсеєві, котрі він написав перед синами Ізраїля.
33Увесь Ізраїль, старшини його, і доглядачі його, і судді його поставали з того і з другого боку Ковчега навпроти священиків левитів, які носять Ковчега Заповіту Господнього, як захожі, так і давні мешканці, одна половина біля гори Ґеризім, а друга половина біля гори Евал, як передніше наказав Мойсей, слуга Господній, щоб вони благословляли народ Ізраїля.
34Відтак прочитав Ісус усі слова Закону, благословення і прокляття, як написано в книзі Закону.
35Із усього, що Мойсей заповідав Ісусові, не було жодного слова, котрого Ісус не прочитав би перед усім зібранням Ізраїля, і перед жінками, і дітьми, і захожими, які були серед них.