1І відповідав Йов Господові, і сказав:
2Відаю, що Ти все можеш, і що наміра Твого не зупинити.
3Хто оцей, що затьмарює Провіщення Боже, нічогісінько не тямлячи? – Так я говорив про те, чого не розумів, про діяння пречудові для мене, котрих я не відав.
4Вислухай, звертався я, і я говоритиму, і що буду запитувати в Тебе, розтлумач мені.
5Я чув про Тебе крайчиком вуха; а тепер мої очі бачать Тебе.
6А тому я зрікаюся сказаного і каюся у поросі і попелі.
7І сталося після того, як Господь виповів слова оті Йовові, сказав Господь Єліфазові теманянинові: Палає гнів Мій на тебе і на двох друзів твоїх за те, що ви говорили про Мене не так слушно, як служник Мій Йов.
8Тож візьміть собі семеро биків і семеро баранів, і підіть до служника Мого Йова, і принесіть за себе пожертву; і служник Мій Йов помолиться за вас, бо лише обличчя його Я прийму, щоб не відкинути вас за те, що ви говорили про Мене не так слушно, як служник Мій Йов.
9І пішли Єліфаз теманянин і шух’янин Білдад та нааманець Цофар, і вчинили, як наказував їм Господь, – і Господь прийняв також і Йова.
10І повернув Господь втрати Йовові, коли він помолився за друзів своїх; і дав Господь Йовові удвічі більше за те, що він мав передніше.
11Тоді прийшли до нього всі брати його, і всі сестри його, і всі попередні знайомі його, і їли з ним хліб у домі його, і тужили з ним, і втішали його за все лихо, котре Господь навів на нього, і дали йому кожний по кеситі і по золотій обручці.
12І благословив Бог останні Йовові дні більше, аніж попередні; у нього було чотирнадцять тисяч дрібної худоби, шість тисяч верблюдів, тисяча пар волів і тисяча віслючок.
13І було в нього семеро синів і три доньки.
14І назвав він ймення першій Єміма; ймення другій – Кеція, а ймення третій – Керен-Гаппух.
15І не було по всій землі таких вродливих жінок, як доньки Йова, і дав їм батько їхній спадок поміж братами їхніми.
16Потому всьому прожив Йов сто сорок літ, і бачив синів своїх і синів синових до четвертого коліна.
17І вмер Йов у поважних літах, насичений уповні днями.