1Надія марна: чи не впадеш лиш від одного погляду його?
2Немає такого сміливого, котрий насмілився б потурбувати його; а хто зможе встояти переді Мною?
3Хто випередив Мене, щоб Я винагородив його? Під обширом неба все Моє.
4Не змовчу про тіло його, про силу і красу м’язів його і доцільність їхню.
5Хто може відкрити верхній одяг його, хто підійде до подвійних щелепів його?
6Хто може прочинити двері обличчя його? Коло зубів його – жах!
7Міцні щити його – пречудові; вони скріплені, неначе твердою печаткою.
8Один до одного торкається щільно, аж так, що й повітря не проходить поміж ними.
9Один з одним лежать упритул, зчепилися і не розсуваються.
10Від його чхання з’являється світло; очі в нього, як вії зорі.
11Із пащі його вихоплюється полум’я, і вириваються іскрини вогняні.
12Із ніздрів його виходить дим, мовби з того казана чи горшка, що кипить.
13Дихання його розпалює вугіль, і з пащі його вихоплюється полум’я.
14На шиї його замешкала сила, і перед ним біжить жах.
15М’ясисті частини тіла його поєднані між собою надійно, не здригнуться.
16Серце в нього тверде, мов камінь, і жорстке, як спіднє жорно.
17Коли він підводиться, сильний страхається й тремтить від жаху.
18Меч, котрий торкнувся до нього, не витримає, ні спис, ані стріла, ані панцир.
19Залізо він має за солому, мідь – за гниле дерево.
20Донька лука, стріла, не примусить його утікати, а каміння з пращі для нього, що плівка (полова).
21Булава вважається в нього соломою, а зі свисту списа він сміється.
22Під ним гостре каміння, і він на гострому камінні лежить у твані.
23Від нього закипає глибочінь, мов у казані, а море перетворюється на киплячу оливу.
24Він залишає за собою осяйну стежку; а безодня видається сивиною.
25Немає на землі схожого на нього; його утворено безстрашним.
26На все високе споглядає сміливо; він цар над усіма синами гордощів.