1І продовжував Елігу, і сказав:
2Чи вважаєш ти справедливим, що сказав: Я праведний перед Богом?
3Бо ти сказав: Яка перевага для мене? І яку вигоду матиму, якщо буду очищений від гріхів моїх?
4Я відповім тобі і твоїм друзям з тобою:
5Поглянь на небо і дивися; поглянь на хмарини, – вони вищі від тебе.
6Якщо ти грішиш, що ти учиняєш Йому? Якщо злочини твої множаться, що завдаєш ти Йому?
7Якщо ти будеш праведний, чим віддячиш Йому? Або що Він дістає від руки твоєї?
8Нечестя твоє ставиться до людини, як ти, і праведність твоя до сина людського.
9Від безлічі гнобителів стогнуть пригноблені і від руки сильних волають.
10Але ніхто не каже: Де Бог, Творець твій, Котрий дає пісні вночі,
11Котрий навчає нас більше, аніж звірів земних, і напучує нас краще, аніж птахів небесних?
12Там вони волають, і Він не відповідає їм з причини гордощів недобрих людей.
13Але неправда, що Бог не чує, і Вседержитель не бачить цього.
14Хоч ти й сказав, що ти не бачиш Його, але суд перед Ним, – і чекай на нього.
15Проте нині, тому що гнів Його не навідався до нього, і він не спізнав його у всій суворости.
16Тому Йов і розтулив легковажно уста свої і безтямно множить слова.