1Так, у срібла є початкова жила, і в золота місце, де його очищають.
2Залізо беруть із землі; з каменя виплавляється мідь.
3Людина визначає межу пітьмі і уважно розшукує камінь у мороці і тіні смертній.
4Роблять рудокопню у місцях, забутих ногою, спускаються углиб, зі світлом, висять і гойдаються далеко від людей.
5Земля, на котрій зростає хліб, у надрах побита, наче вогнем.
6Каміння її – місце сапфірів, і в ній – піщинки золота.
7Стежки туди не відає хижа птаха, і не бачило її око коршака;
8Не топтали її левенята, і не проходив там розлючений лев.
9На скалу кладе він руку свою, з корінням перекидає гори.
10У скелях пробиває ріки, і все коштовне бачить око його.
11Стримує потоки від переповнення, і приховане виносить на світло.
12Але де премудрість знаходять? І де місце розумові?
13Не відає людина ціни її, і вона немає місця на землі живих.
14Безодня каже: Не в мені вона; і море каже: Не в мене.
15Не дається вона за золото, і не можна її придбати за ціну срібла.
16Не поціновується вона золотом офірським, ані коштовним оніксом, ані сапфіром.
17Не зрівняється з нею золото і діамант, і не виміняєш її за посудини з чистого золота.
18А про корали і перлини навіть згадувати не варто, і надбання премудрости вартніше рубіну.
19Не зрівняється з нею топаз ефіопський, чистим золотом не поціновується вона;
20То звідки ж походить премудрість? І де місце розумові?
21Прихована вона від очей всього, що живе, і від птахів небесних утаємничена.
22Аваддон і смерть кажуть: Вухами нашими чули ми чутки про неї.
23Бог відає шляхи її, і Йому відоме місце її.
24Тому що Він обдивляється до рубежів землі і бачить усе під небом.
25Коли Він вітрам визначив вагу і виміряв воду за мірою,
26Коли призначав настанови дощеві і стежку для блискавки громової;
27Тоді Він бачив її і явив її; приготував її і ще випробував її.
28І сказав людині: Ось, страх Господній є премудрість, і відмова од злого – розум.