1І продовжував Йов притчу свою, і сказав:
2Живий Бог, Котрий позбавив мене суду, і Вседержитель, що згірчив душу мою,
3Що доки дихання моє ще в мені і дух Божий у ніздрях моїх,
4Не скажуть уста мої недоброго, і язик мій не вимовить неправди!
5Нехай заборонить Бог, щоб я визнав вас справедливими; аж доки не помру, не поступлюся своєю чистотою.
6Міцно я тримаю правду мою і не відпущу її; не дорікне мені серце моє упродовж усіх днів моїх.
7Нехай ворог мій буде, мов нечестивий, і той, що повстає на мене, як злочинець.
8Бо яка надія лицемірові, коли візьме, коли відкине Бог душу його?
9Чи зачує Бог волання його, коли впаде на нього лихо?
10Чи буде він тішитися Вседержителем і прикликати Бога постійно?
11Сповіщу вам, що в руці Божій; що у Вседержителя, не приховаю.
12Ось, усі ви й самі бачили; то для чого марнуєте стільки слів?
13Ось доля нечестивої людини, що нехтує законом від Бога, і спадок, котрого одержують від Вседержителя гнобителі.
14Якщо розмножаться сини його, то під меч; і нащадки його не наситяться хлібом.
15Залишених по ньому смерть штовхне до гробу, і вдови їхні не будуть плакати.
16Якщо він накопичить гори срібла, мов пороху, і назбирає одежі, мов глини:
17Тоді він наготує, а одягатися буде праведник, і срібло одержить собі на достаток безневинний.
18Він будує, як міль, дім свій, і, мов сторож, учиняє собі куреня.
19Лягає спати багатієм і таким не підведеться; розплющує очі свої, а він уже не такий.
20Сягнуть його страхіття, мовби води; і вночі забере потайки його буря.
21Підхопить його східний вітер і понесе, і він швидко побіжить від нього.
22Налетить на нього і не помилує, хоч би як він не силкувався уникнути руки Його.
23Сплеснуть за ним руками і посвищуть над ним із місця його.