1І відповідав Цофар нааманець, і сказав:
2Хіба на велику кількість слів не можна дати відповіді, і хіба людина велемовна має рацію?
3Чи твоє марнослів’я примусить замовкнути мужів, щоб ти збиткувався, і нікому було посоромити тебе?
4Ти сказав: Думки мої чисті, і чистий я в очах Твоїх.
5Та якби Бог зажадав говорити і відкрив уста Свої до тебе,
6І відкрив би тобі таємниці премудрости, що тобі удвічі більше належало понести! Тож знай, що Бог дав тобі понести менше, ніж твої беззаконня заслуговують.
7Чи можеш ти дослідженням знайти Бога? Чи можеш досконало пізнати Всемогутнього?
8Він є вищий за небеса, – що можеш учинити? Глибший за шеол, – про що можеш дізнатися?
9Довша землі міра Його і ширша моря.
10Якщо Він пройде і замкне когось у кайдани, і приведе на суд, то хто заборонить Йому?
11Тому що Він знає марноту людей, і бачить беззаконня, і чи залишить його поза увагою?
12Проте легковажний чоловік вимудровує, хоч сам народжується, наче дикий віслючок;
13Якщо ти даси раду серцю своєму і простягнеш до Нього руки свої;
14І якщо є вада в руці твоїй, і ти відкинеш її і не даси беззаконню замешкати в шатрах твоїх;
15То підведеш незаплямоване обличчя своє, і будеш непохитним, і не боятимешся.
16Тоді забудеш горе, наче про воду, яка протекла, будеш пригадувати його.
17І яскравіше полудня триватиме життя твоє; просвітлієш, наче ранок.
18І матимеш спокій, бо є надія; ти відгороджений і можеш спати безпечно.
19Будеш лежати, і не буде того, що залякує; і багато-хто буде підлещуватися до тебе.
20А очі безбожних вичахнуть, і вони не втечуть, а надія їхня щезне.