1Того часу, – говорить Господь, – викинуть кості царів юдейських, і кості князів його, і кості священиків, і кості пророків, і кості мешканців Єрусалиму – з гробів їхніх.
2І порозкидають їх перед сонцем і місяцем і перед усім військом небесним, котрих вони любили і котрим служили, і слідом яких ходили, котрих шукали, і котрим поклонялися; не приберуть їх і не поховають; вони будуть гноєм на землі.
3І будуть надавати перевагу смерті над життям усі, котрі залишаться від цього злого племені на всіх місцях, куди Я прожену їх, – говорить Господь Саваот.
4І скажи їм: Так говорить Господь: Хіба ті, що впали, не підводяться, і ті, що збилися з дороги, не повертаються?
5Нащо цей народ єрусалимський перебуває в упертому відступництві? Вони міцно тримаються за оману і не хочуть навернутися.
6Я спостерігав і слухав: не говорять вони правди, ніхто не покаявся за своє безчестя, ніхто не каже: Що я зробив? Кожний завертає на свою стежку безоглядно, мов кінь, що кидається в битву.
7І лелека під небом знає свою певну пору, і горлиця, і ластівка, і журавель пильнує час, коли їм прилітати, а народ Мій не відає ухвали Господньої.
8Як ви запевняєте: Ми мудрі, і закон Господній у нас? Та ось, брехливе писало книжників і його обертає на лжу.
9Осоромилися мудраки, знітилися і заплуталися в тенетах. Ось, вони відкинули слово Господнє; тоді в чому є мудрість їхня?
10За це дружин їхніх віддам іншим, поля їхні – іншим володарям; тому що всі вони, від малого до великого, – усі віддалися зискові; від пророка до священика – всі діють лукаво.
11І лікують рану доньки народу Мого легковажно, кажучи: Мир! Мир! А миру немає.
12Чи соромляться вони, вдаючись до мерзот? Ні, вони зовсім не соромляться і не червоніють. За це впадуть вони поміж лежачими; і в часі навідин їхніх будуть повалені, – говорить Господь.
13До решти обберу їх, – говорить Господь, – не залишиться жодної ягоди на лозі, ні смокви на смоковниці, і лист опаде, і що Я дав їм, відійде од них.
14Чому ми сидимо? Збирайтеся, підемо в укріплені міста і там загинемо; бо Господь, Бог наш, призначив нас на загибель і дасть нам пити воду з жовчю за те, що ми грішили перед Господом.
15Чекаємо миру, а нічого доброго нема, – часу уздоровлення – і ось жахи.
16Від Дана чутно пофоркування коней його, від дужого іржання жеребців його тремтить земля; і прийдуть і винищать землю і все, що на ній, місто і городян його.
17Бо ось, Я пошлю на вас зміїв, василисків, супроти котрих немає заговору, і вони будуть уражати вас, – говорить Господь.
18Коли дістану втіху в горі моєму? Серце моє знемогло в мені.
19Ось, чую волання доні народу Мого з далекої країни: Хіба немає Господа на Сіоні? Хіба немає царя на ньому? Навіщо вони пробудили в Мені гнів, поклоняючись своїм ідолам, чужинським і нікчемним?
20Минули жнива, скінчилося літо, а ми не врятовані.
21Через ганьбу доньки народу мого я страждаю, ходжу сумний, жах виповнив мене.
22Хіба немає бальзаму в Ґілеаді? Хіба немає там лікаря? То чому немає уздоровлення доньки народу мого?