1Господь показав мені: Ось, дві корзини зі смоквами стоять перед храмом Господнім, – потому, як Навуходоносор, цар вавилонський, вивів з Єрусалиму полоненими Єхонію, Єгоякимового сина, царя юдейського, та князів юдейських із теслями та ковалями і привів їх до Вавилону.
2Одна корзина була зі смоквами добрими, якими бувають смокви ранні, а друга корзина – зі смоквами вельми недобрими, котрих не можна їсти – для цього вони непридатні.
3І сказав мені Господь: Що бачиш ти, Єреміє? Я сказав: Смокви гарні – вельми добрі, а погані – дуже погані; аж так, що їх не можна їсти – вони дуже недобрі.
4І було до мене слово Господнє:
5Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Отак, як ці смокви добрі, Я визнаю добрими переселенців юдейських, котрих Я послав з цього місця в країну Халдейську;
6І поверну на них очі Мої їм на добро, і поверну їх на цю землю, і відбудую їх, а не спустошу, і насаджу їх, а не викоріню.
7І дам їм серце, щоб знали Мене, що Я – Господь, і вони будуть Моїм народом, а Я буду їм Богом; бо вони навернуться до Мене усім серцем своїм.
8А про погані смокви, котрих їсти не можна, бо непридатні для цього, так говорить Господь: Таким Я вчиню Седекію, царя юдейського, і князів його та інших єрусалимлян, що залишаться на землі оцій і тих, що живуть на землі єгипетській;
9І віддам їх на озлоблення і на страждання у всіх царствах земних, на наругу, для притчі, на ганьбу і прокляття у всіх місцях, куди Я прожену їх.
10І пошлю на них меча, голод і моровицю, аж доки не винищу їх на землі, котру Я дав їм і батькам їхнім.