1І сказав мені Господь: А хоч би постали перед лицем Моїм Мойсей і Самуїл, душа Моя не прихилиться до народу цього; віджени їх з-перед очей Моїх – нехай ідуть собі геть.
2А якщо скажуть тобі: Куди нам рушати? То скажи їм: Так говорить Господь: Хто приречений на смерть, йди на смерть, хто під меч – під меч; хто на голод – на голод; і хто в полон – у полон.
3І пошлю на них чотири різних покари, – говорить Господь, – меча, щоб убивати, і псів, щоб терзати, і птахів небесних, і звірів польових, аби пожирати і винищувати;
4І віддам їх на озлоблення всім царствам землі за Манасію, сина Єзекії, царя Юдейського, за те, що він учинив у Єрусалимі.
5Бо хто пожаліє тебе, Єрусалиме? І хто виявить співчуття до тебе? І хто зайде до тебе запитати про твій добробут?
6Ти залишив Мене, – говорить Господь, – відступив назад; тому Я простягну на тебе руку Мою і знищу тебе: Я стомився милувати.
7Я розвіваю їх віялом за браму землі; позбавляю їх дітей, нищу народ Мій; але вони не повертаються зі шляхів своїх.
8Вдів їхніх у Мене більше, аніж піску в морі; наведу на них, на матір юнаків, спустошувача в полудень; нападе на них несподівано страх і жах.
9Лежить у знемозі та, що породила семеро, віддає духа свого; ще вдень зайшло сонце її, вона осоромлена і зневажена. І останок їх віддам під меч перед очима ворогів їхніх, – говорить Господь.
10Горе мені, мамо моя, що ти породила мене чоловіком, який сперечається і свариться з усією землею; нікому не давав я на проценти, і мені ніхто не давав на ріст, а всі проклинають мене.
11Господь сказав: Кінець твій буде гарним, бо Я примушу ворога вчинити з тобою добре в пору бідування і в годину скорботи.
12Чи може залізо зламати залізо північне і мідь?
13Майно твоє і скарби твої віддам на розкрадання, не за ціну, за всі гріхи твої, у всіх володіннях твоїх.
14І відправлю з ворогами твоїми у край, котрого ти не знаєш; бо вогонь спалахнув у гніві Моєму, – буде палати на вас.
15О, Господе! Ти відаєш усе; згадай мене і відвідай мене, і помстися за мене гонителям моїм; не погуби мене за тривалою терплячістю Твоєю; Ти знаєш, що заради Тебе несу я наругу.
16Надбані слова Твої, і я з’їв їх; і було слово Твоє для мене радістю і втіхою серця мого; бо ймення Твоє надане мені, Господе, Боже Саваоте!
17Не сидів я у зібранні сміхунів, і не веселився; під рукою Твоєю, що тяжіла на мені, я сидів самотою, бо Ти виповнив мене обуренням.
18За що така вперта хвороба моя, і рана моя така невигойна, що відкидає лікування? Невже Ти будеш для мене, мовби оманливим джерелом, непевною водою?
19На це так сказав Господь: Якщо ти навернешся, то Я тебе відновлю, і будеш стояти перед лицем Моїм; і якщо здобудеш коштовне з незначного, то будеш, як Мої уста; вони самі будуть звертатися до тебе, а не ти будеш звертатися до них.
20І вчиню тебе для цього народу потужного мідною загородою; вони будуть воювати супроти тебе, але не здолають тебе, бо Я з тобою, щоб рятувати і визволяти тебе, – говорить Господь.
21І врятую тебе від руки недобрих, і визволю тебе від руки гнобителів.