1Так сказав мені Господь: Піди, купи собі лляного пояса і поклади його на крижі твої, але у воду не клади його.
2І я купив пояса, за словом Господнім, і поклав його на крижі мої.
3І було до мене слово Господнє вдруге, і сказано:
4Візьми пояса, котрого ти купив, котрий на крижах твоїх, і підведися, піди до Єфрату і сховай його там, у щілині скелі.
5І пішов я, сховав його біля Єфрату, як звелів мені Господь.
6Із плином часу, як минуло багато днів, сказав мені Господь: Підведися, піди до Єфрату і візьми звідти пояса, котрого Я наказав тобі сховати.
7І прийшов я до Єфрату, викопав і дістав пояса з того місця, де сховав його, і ось – пояс виявився зіпсованим, і для жодної справи непридатним.
8І було до мене слово Господнє:
9Так говорить Господь: Отак Я знищу гординю Юди і велику пихатість Єрусалиму.
10Цей недобрий народ, котрий не бажає чути слів Моїх, живе за впертістю серця свого і ходить слідом інших богів, аби служити їм і поклонятися їм, стане, як цей пояс, котрий непридатний для жодної справи.
11Бо, як пояс близенько лежить до крижів людини, так Я наблизив до Себе увесь дім Ізраїлів і увесь дім Юдин, – говорить Господь, – щоб вони були Моїм народом і Моєю славою, хвалою і прикрасою; але вони не підкорилися.
12Тому скажи їм оце слово: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Усілякий міх на вино виповнюється вином. Вони скажуть тобі: Хіба ми не знаємо, що всілякий міх виповнюється вином?
13А ти скажеш їм: Так говорить Господь: Ось Я виповню вином до сп’яніння усіх мешканців цієї землі і царів, що сидять на престолі Давидовім, і священиків, і пророків, і всіх мешканців Єрусалиму.
14І розіб’ю їх одного об одного, і батьків і синів разом, – говорить Господь, – не пожалію і не помилую, і не завагаюся винищити їх.
15Слухайте і завважуйте; не будьте пихатими, бо Господь говорить;
16Прославте Господа, Бога вашого, доки Він ще не навів пітьми, і доки ще ноги ваші не спотикаються у горах мороку; тоді ви будете наджидати світла, а Він учинить його тінню смерти і вчинить пітьмою.
17А якщо ви не підкоритеся цьому, то душа моя буде оплакувати в утаємничених місцях гординю вашу, буде плакати гірко, і очі мої будуть виливатися в сльозах; тому що череду Господню відведуть у полон.
18Скажи цареві й цариці: Упокортеся, сядьте якомога нижче, бо упав з голови вашої вінець слави вашої.
19Південні міста замкнені, і нікому відчинити їх; Юда увесь став бранцем, повели в полон усього цілком.
20Підведіть очі ваші і подивіться на тих, що простують з півночі: де череда, котру тобі було дано, пречудова череда твоя?
21Що скажеш, донько Сіону, коли Він провідає тебе? Ти сама привчила їх головувати над тобою; чи не охопить тебе біль, як жінку-породіллю?
22І якщо скажеш в серці твоєму: За що запопало мене таке? – За безліч злочинів твоїх відкритий поділ у тебе, оголені п’яти твої.
23Чи може чорношкірий перемінити свою шкіру і барс – плями свої? Отак і ви – чи можете чинити добро, якщо звикли чинити лихе?
24Тому розвію їх, як порох, що його розносить вітер пустелі.
25Ось жереб твій, відміряна тобі від Мене частка, – говорить Господь, – тому що ти забула Мене і сподівалася на брехню.
26За те підніметься поділ твій на обличчя твоє, щоб відкрилося сороміцьке твоє.
27Бачив Я перелюб твій і невпинну хіть твою, твою гидоту і твою мерзоту на пагорбах у полі. Горе тобі, Єрусалиме! Ти й після цього не очистишся. А доки?