1Пророцтво про Тир. – Ридайте, кораблі Таршішу; бо він зруйнований; немає осель; і нікому входити до осель. Так їм звіщено з краю Кіттімського.
2Замовкніть, мешканці острова, котрого залюднювали купці сидонські, що плавають морем.
3По великих водах привозилося насіння Шіхору (Нілу), жниво великої ріки, і був він торговищем народів.
4Засоромся, Сидоне; бо ось, що оповідає море, фортеця морська: Я не страждала пологами і не народжувала, і не виховувала юнаків, не вирощувала юнок.
5Коли звістка дійде до єгиптян, здригнуться вони, зачувши про Тир.
6Переселяйтеся до Таршішу, ридайте, мешканці острова!
7Чи це ваше місто веселе, початок котрого від днів старожитніх? Ноги його несуть його поневірятися в країні далекій.
8Хто ухвалив таке Тирові, котрий роздавав корони, чиї купці були князями, а торгівці в пошані скрізь на землі?
9Господь Саваот ухвалив це, щоб осоромити зарозумілість всілякої слави, щоб зневажити всіх славнозвісних землі.
10Ходи по землі твоїй, донько Таршішу, як ріка; немає більше перешкоди.
11Він простягнув руку Свою на море, потряс царства; Господь про Ханаан наказав зруйнувати фортеці його.
12І сказав: Ти не будеш уже веселитися, осоромлена юнко, донько Сидону! Підводься, йди до Кіттіму, але й там не буде тобі спокою.
13Ось земля халдеїв. Цього народу передніше не було; Ашшур започаткував його з мешканців пустель. Вони споруджують вежі свої, руйнують оселі його, перетворюючи їх на руїни.
14Ридайте, кораблі Таршішу! Бо твердиня ваша спустошена.
15І станеться того дня, забудуть Тир на сімдесят літ, у плині днів одного царя. А по закінченні сімдесяти літ із Тиром буде те саме, що ото співають про блудницю.
16Візьми гусла й ходи містом, забута блуднице! Грай зграбно, співай багато пісень, щоб пригадали тебе.
17І станеться, як проминуть сімдесят літ, Господь відвідає Тира, і він знову почне діставати набуток свій, і буде займатися блудом з усіма царствами земними по всій землі.
18Але торгівля його і набуток його присвячуватимуться Господові; не замкнуть його, склавши в коморах; бо набуток буде тим, що житимуть перед лицем Господнім, щоб вони їли до ситости та мали одежу приємну.