1Слово, котре було у видінні до Ісаї, сина Амосового, про Юдею і Єрусалим.
2І станеться за останніх днів, що гора дому Господнього буде поставлена на чолі гір, і піднесеться над пагорбами, і поспішать до неї всі народи.
3І піде сила народів, і скажуть: Приходьте, і зійдемо на гору Господню, в оселю Бога Якового, і навчить Він нас бачити Його шляхи; і будемо ходити Його стежками. Бо від Сіону вийде закон, і слово Господнє – з Єрусалиму.
4І буде Він судити народи, і викриє багато племен; і перекують мечі свої на орала, і списи свої – на серпи; не здійме народ на народ меча, і не будуть уже навчатися воювати.
5О, доме Якова! Прийдіть, і будемо ходити у світлі Господньому.
6Але Ти відкинув народ Свій, дім Якова, бо вони багато прибрали від сходу: і чародії у них, як у филистимлян, і з синами чужинців вони спілкуються.
7І виповнилася земля його сріблом і золотом, і безліч скарбів у нього, і виповнилася земля його кіньми, і безліч колісниць у нього;
8І виповнилася земля його ідолами: вони поклоняються вчиненому руками своїми, тому, що вчинили пальці їхні.
9І поклонився чоловік, і принизився муж; і Ти не простиш їм.
10Йди у скелю, і сховайся в землю від страху Господнього і від слави величі Його.
11Похиляться горді погляди людини, і високе людське принизиться; і лише Сам Господь буде високим того дня.
12Бо вже надходить день Господа Саваота на все пихате і зарозуміле, і на все піднесене, – і воно буде поганьбоване.
13І на всі кедри ливанські, високі і піднесені, і на всі дуби башанські,
14І на всі гори високі, і на всі піднесені пагорби,
15І на кожну високу вежу, і на кожний міцний мур;
16І на всі кораблі із Таршішу, і на всі прикраси принадні їхні.
17І впаде гординя людська, і високе людське зганьбиться; і лише Сам Господь буде піднесений того дня.
18І щезнуть ідоли.
19І зайдуть люди в ущелини скель і в провалля землі від страху Господнього і від слави величі Його, коли Він постане спустошити землю.
20Того дня людина кине кротам і кажанам своїх срібних ідолів і золотих своїх ідолів, котрі вчинила собі для поклоніння їм.
21Щоб увійти до ущелин скель і в розхили гір від страху Господнього і від слави величі Його, коли Він постане спустошити землю.
22Годі вам на людину сподіватися, котрої дихання в ніздрях її; бо що вона важить?