1Коли Ефраїм казав, усі тремтіли. Він був піднесений в Ізраїлі; але вчинив провину через Баала – і загинув.
2І нині долучили вони до гріха: вчинили собі вилитих ідолів із срібла свого за своїм розумінням, – цілком робота художників, – і кажуть вони людям, що приносять пожертву: Цілуйте телят!
3За це вони будуть, – мов уранішній туман, як роса, котра швидко щезає, немов полова, котру вітер з току здуває, і наче дим з комина.
4Але Я – Господь, Бог твій, від землі єгипетської, – і ти не маєш знати іншого бога, окрім Мене, і немає рятівника, окрім Мене.
5Я визнав тебе в пустелі, на землі спраглій.
6Маючи пасовиська, вони були ситі; а коли насичувалися, то підносилося серце їхнє, а тому вони забували Мене.
7І Я буду для них, як лев, як леопард, буду чатувати обіч шляху.
8Буду нападати на них, мов позбавлена діток ведмедиця, і роздиратиму вмістилище серця їхнього і поглинати їх там, як левиця; польові звірі будуть терзати їх.
9Погубив ти себе, Ізраїлю, бо тільки в Мені – опертя твоє!
10Де цар твій тепер! Нехай він врятує тебе у всіх містах твоїх! Де судді твої, про котрих говорив ти: Дай нам царя і князів?
11І Я дав тобі царя у гніві Моєму і відібрав – в обуренні Моєму.
12І зв’язане у вузол беззаконня Ефраїма, збережений його гріх.
13Страждання породіллі спіткають його; він – син нерозумний, інакше не стояв би довго у стані ридаючих дітей.
14Від влади пекла Я визволю їх, від смерти їх врятую. Смерте! Де твоє жало? Шеоле! Де твоя перемога? Жалю за те не буде в Мене.
15Хоч Ефраїм плідний поміж братами, однак прилине східний вітер, здійметься вітер Господній з пустелі, – і висохне криниця його і вичахне джерело його: він спустошить скарбницю усіх коштовних посудин.