1І довідався Яків, що в Єгипті є хліб, і сказав Яків синам своїм: Що ви зволікаєте?
2І сказав: Ось, я чув, що є хліб у Єгипті; підіть туди і купіть нам звідти хліба, щоб нам жити і не вмерти.
3Десять братів Йосипових пішли купити хліба в Єгипті.
4А Беньяміна, брата Йосипового, не послав Яків з братами його, бо сказав: Щоб не сталося з ним лиха.
5І прийшли сини Ізраїлеві купляти хліб, разом з іншими людьми; бо на землі ханаанській був голод.
6А Йосип був розпорядником у країні тій, він і продавав хліб всьому народові країни. Брати Йосипові прийшли і вклонилися йому лицем до землі.
7І побачив Йосип братів своїх, і впізнав їх, але вдав, наче не знає їх, і розмовляв з ними суворо, і сказав їм: Звідки ви прийшли? Вони сказали: Із землі ханаанської, купити харчів.
8Йосип упізнав братів своїх, але вони не впізнали його.
9І пригадав Йосип сни, котрі снилися йому; і сказав їм: Ви підглядачі, ви прийшли розвідати, що безборонне в країні цій.
10Вони сказали йому: Ні, наш пане: служники твої прийшли купити харчів.
11Ми всі – діти одного чоловіка; ми люди чесні; служники твої не були підглядачами;
12Він сказав їм: Ви прийшли подивитися безборонне в країні цій.
13Вони сказали: Нас, служників твоїх, дванадцять братів; ми є сини одного чоловіка в краю ханаанськім, і ось, менший тепер з батьком нашим, а одного не стало.
14І сказав їм Йосип: Це ж саме я казав вам, що ви підглядачі.
15Ось у який спосіб ви будете випробувані; клянусь життям фараона, ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди менший брат ваш.
16Пошліть одного з вас, і нехай він приведе брата вашого; а вас затримають. І відкриється, чи правда у вас; а якщо ні, то клянуся життям фараона, що ви вивідувачі.
17І віддав їх під варту на три дні.
18І сказав їм Йосип третього дня: Ось, що зробіть, і залишитеся живі; бо я боюся Бога.
19Якщо ви люди чесні, то одного брата із вас нехай утримують в домі, де ви ув’язнені, а ви підете, відвезете хліб, заради голоду в родинах ваших.
20А брата вашого меншого приведіть до мене, щоб справдилися слова ваші, і щоб не вмерти вам. Так вони й учинили.
21І говорили вони один до одного: Справді нас покарано за гріх супроти брата нашого; ми бачили страждання душі його, коли він благав нас, але ми не почули; за те й учинилося нам горе оце.
22Рубен відповідав їм і сказав: Чи не говорив я вам: Не грішіть супроти юнака? Аж ви не послухали; ось за кров його маємо відплату.
23А того не відали вони, що Йосип розуміє їхню мову, хоч і був між ними перекладач.
24І відійшов од них і заплакав. І повернувся до них, і говорив з ними, і, взявши з них Симеона, зв’язав його перед їхніми очима.
25І наказав Йосип виповнити мішки їхні хлібом, а срібло їхнє повернути кожному в мішок його, і дати їм припасів на дорогу. Так і вчинено з ними.
26Вони поклали хліб свій на віслюків своїх і рушили звідти.
27І розв’язав один із них мішка свого, щоб дати корму віслюкові своєму на ніч; і побачив срібло своє в гузирі мішка його.
28І сказав своїм братам: Срібло моє повернули, ось воно у моєму мішку. І згнітилося серце їхнє, і вони з трепетом один одному говорили: Що це Бог учинив з нами?
29І прийшли до Якова, батька свого, на землі ханаанській, і розповіли йому про все, що сталося з ними, говорячи:
30Володар країни тієї говорив з нами суворо, і має нас за вивідувачів країни тієї.
31І сказали ми йому: Ми люди чесні; ми не були вивідувачами;
32Нас є дванадцять братів, синів батька нашого, одного не стало, а менший тепер з батьком нашим у краю ханаанськім.
33І сказав нам володар тієї країни: Ось як довідаюся я, чи порядні ви люди; залишіть у мене брата одного з вас, а ви візьміть хліб заради голоду в родинах ваших, і рушайте.
34І приведіть до мене меншого брата вашого; і довідаюся я, що ви не вивідувачі, але люди чесні; віддам вам брата вашого, і ви зможете торгувати в цій країні.
35Коли ж вони випорожняли мішки свої, то у кожному в гузирі срібло їхнє. І побачили вони вузлики срібла свого, вони і батько їх, і злякалися.
36І сказав їм Яків, батько їхній: Ви позбавили мене дітей: Йосипа немає і Симеона немає; і Беньяміна взяти хочете, – все це на мене!
37І сказав Рубен батькові своєму, кажучи: Убий двох моїх синів, якщо я не приведу його до тебе; віддай його в руки мої, і я поверну його тобі.
38Він сказав: Не піде мій син з вами; тому що брат його загинув, і він один лишився. Якщо станеться з ним лихо в дорозі, яку будете долати, то зведете мене і сивину мою з печаллю в могилу.