1За два роки потому приснилося фараонові: ось, він стоїть біля річки.
2І ось, вийшли з річки семеро корів, гарних на вигляд, і тлустих плоттю, і паслися в тростині.
3Та ось, після них вийшли з річки семеро корів інших, немічних на вигляд і худих плоттю, і зупинилися біля тих корів, що вже стояли в березі річки.
4І з’їли немічні на вигляд корови і худющі плоттю сім корів гарних на вигляд і тлустих. І прокинувся фараон.
5І заснув знову, і приснилося йому вдруге: ось на одній стеблині виросло сім колосків добірних і гарних.
6Та ось біля них виросло сім колосків немічних і висхлих на східному вітрі.
7І пожерли немічні колоски сім колосків добірних і повних. І прокинувся фараон, і зрозумів, що це сон.
8А вранці затривожився дух його, і послав він, і прикликав усіх чаклунів Єгипту і всіх мудраків його, і розповів їм фараон сон свій; та не було нікого, хто розтлумачив би сон фараонові.
9І почав говорити головний виночерпій фараонові, і сказав: Гріхи мої я пригадую нині;
10Фараон розгнівався на служників своїх, і віддав мене і головного пекаря під варту у дім старшини варти.
11І приснився нам сон однієї ночі, мені і йому, кожному приснився сон особливої ваги.
12Там, у в’язниці, був з нами молодий єврей, служник старшини варти. Ми розповіли йому сни наші, і він розтлумачив нам кожному відповідно до сновидінь.
13І, як він розтлумачив нам, так і сталося: мене повернуто на моє місце, а пекаря повісили.
14І послав фараон, і покликав Йосипа; і квапливо вивели його з в’язниці. Він підстригся, перемінив одяг, і прийшов до фараона.
15Фараон сказав Йосипові: Мені приснився сон, і немає нікого, хто розтлумачив би його, а про тебе я чув, що ти вмієш тлумачити сни.
16І відповідав Йосип фараонові, кажучи: Це – не моє. Бог дасть відповідь на добро фараонові.
17І сказав фараон Йосипові: Мені приснилося, що стою я на березі річки.
18І ось, вийшли з річки сім корів тлустих плоттю і гарних на вигляд; і паслися в тростині.
19Та ось, після них вийшли сім корів інших, худих плоттю, і дуже негарних на вигляд; я на всій землі єгипетській не бачив таких худих, як вони.
20І з’їли худі і негарні корови попередніх семеро корів тлустих.
21І увійшли тлусті в утробу їхню, але не видно було, що вони увійшли в утробу їхню. Вони так само були худющі і погані на вигляд, як перше. І я прокинувся.
22Потім приснилося мені: ось, на одній стеблині виросло сім колосків добірних і гарних.
23Та ось, після них виросло сім колосків тонких, хирлявих і висхлих од східного вітру.
24І пожерли хирляві колоски сім колосків добірних. Я розповів про це віщунам, але ніхто не розтлумачив мені.
25І сказав Йосип фараонові: Сон фараонів один: що Бог учинить, про те Він звістив фараонові.
26Сім корів тлустих – це сім літ; сім колосків добірних – це сім літ: сон один.
27І сім корів охлялих, і худющих які вийшли після тих, це сім літ, також і сім колосків хирлявих, висушених східним вітром, це сім літ голоду.
28Ось чому я сказав фараонові: Що Бог учинить, те Він показав фараонові.
29Таким чином, настає сім літ великого достатку по всій землі єгипетській.
30Після них наступить сім літ голоду; і забудеться увесь той достаток на землі єгипетській, і виснажить голод землю.
31І вже невгодний буде колишній достаток, з причини голоду, котрий надбіжить, тому що він буде важкий.
32А що сон прийшов до фараона вдруге, це означає, що сказане – справді слово Боже, і що невдовзі Бог звершить це.
33І нині нехай вибере фараон мужа розумного і мудрого, і нехай поставить його над землею єгипетською.
34І нехай накаже фараон поставити над землею доглядачів і збирати упродовж семи років достатку п’яту частину врожаю на землі єгипетській.
35Нехай вони збирають всілякий хліб цих наступних щедрих років, і зберуть хліб у містах влади фараонової на харч, і нехай бережуть.
36І буде цей харч у запасі для країни на сім років голоду, котрі прийдуть на землю єгипетську, щоб країна не загинула від голоду.
37Це сподобалося фараонові і всім служникам його.
38І сказав фараон слугам своїм: Чи знайдемо ми такого, як він, чоловіка, що в ньому Дух Божий?
39І сказав фараон Йосипові: Оскільки Бог відкрив тобі все це, то немає такого розумного і мудрого, як ти;
40Ти будеш над домом моїм, і твого слова буде дотримуватися увесь народ мій; лише престолом я буду більший за тебе.
41І сказав фараон Йосипові: Ось, я настановляю тебе над усією землею єгипетською.
42І зняв фараон перстень свій з руки своєї, і надів його на руку Йосипову, одягнув його у вісонову одежу, повісив золотий ланцюг на шию йому.
43І наказав везти його на другій із своїх колісниць і вигукувати перед ним: Поклоняйтеся! І настановив його над усією землею єгипетською.
44І сказав фараон Йосипові: Я фараон; але без тебе ніхто не піднесе ні руки своєї, ні ноги своєї, по всій землі єгипетській
45І назвав Фараон Йосипові ім’я: Цофнат-Панеах; і дав йому за дружину Оснат, дочку Поті-Фера, жерця з Ону. І пішов Йосип по землі єгипетській.
46Йосипові було тридцять літ від народження, коли він постав перед фараоном, царем єгипетським. І вийшов Йосип від лиця фараона, і пройшов по всій землі єгипетській.
47А земля в семилітній період достатку приносила із зернини по жмені.
48А він збирав усілякий хліб цілих сім літ врожайних на землі єгипетській і зсипав зерно в міських житницях, у кожному місті, яке оточували хлібні поля.
49І назбирав хліба вельми багато, як піску морського, так що й рахувати перестав, – так багато було хліба.
50До лихої пори голоду в Йосипа народилися два сини, котрих породила йому Оснат, донька Поті-Фера, жерця з Ону.
51І назвав Йосип ім’я первісткові: Манасія, тому що, говорив він, Бог дав мені забути всі гіркоти мої і увесь дім батька мого.
52А другому назвав ім’я: Ефраїм; тому що, говорив він, Бог учинив мене плідним на землі страждань моїх.
53І минуло сім літ достатку, котрий був у країні єгипетській;
54І надбігли сім літ голоду, як сказав Йосип. І був голод у всіх землях; а на всій землі єгипетській був хліб.
55Та коли вся країна єгипетська почала терпіти від голоду, то народ заповзявся волати до фараона про хліб. І сказав фараон усім єгиптянам: Ходіть до Йосипа, і робіть усе, що він вам скаже.
56І був голод по всій поверхні землі, і відчинив Йосип усі житниці, і почав продавати хліб єгиптянам. Тим часом, голод посилювався у країні єгипетській.
57Із усіх країн приходили до Єгипту купляти хліб у Йосипа; бо голод посилився на всій землі.