1У той час Юда відійшов од братів своїх, і оселився поблизу одного адулламійця, на ім’я Хіра.
2І побачив там Юда доньку одного ханаанця, на ім’я Шуа; і взяв її, і увійшов до неї.
3Вона зачала, і породила сина; і дав йому ім’я: Ер.
4І зачала знову, і породила сина, і дала йому ім’я: Онан.
5І ще породила сина, і дала йому ім’я: Шела. Юда був у Кезиві, коли вона породила його.
6І взяв Юда дружину Ерові, первісткові своєму; ім’я її – Тамар.
7Але Ер, первісток Юдин, був лихий в очах Господа, і Господь позбавив його життя.
8І сказав Юда Онанові: Увійди до дружини брата твого, одружися з нею, як дівер, аби продовжити потомство братові твоєму.
9Онан знав, що потомство буде не його, тож коли він увіходив до жінки брата свого, то викидав насіння на землю, щоб не дати потомства братові своєму.
10Недобре було перед очима Господа те, що він робив, і Він умертвив його.
11І сказав Юда Тамарі, невістці своїй: Живи вдовою в домі батька твого, доки підросте Шела, син мій. Тому що подумки міркував: Щоб і цей не вмер, як брати його. Тамар пішла, і почала жити в домі батька свого.
12Минуло багато часу, і вмерла донька Шуї, дружина Юдина. Юда, утішившись, пішов у Тімну, де стригли скотину його, сам і Хіра, друг його з Адулламу.
13І повідали Тамарі, говорячи: Ось, свекор твій іде у Тімну, стригти овець своїх.
14І скинула вона з себе одежу вдівства свого, запнулася покривалом, і, затулившись, сіла біля воріт Енаїму, який по дорозі у Тімну, тому що бачила, що Шела виріс, а її не дали йому за дружину.
15І побачив її Юда, і мав її за повію, бо вона запнула лице своє.
16Він завернув до неї, і сказав: Прошу тебе, дай увійду я до тебе. Бо не знав, що це невістка його. Вона сказала: Що ти даси мені, якщо увійдеш до мене?
17Він сказав: Я надішлю тобі козеня з отари. Вона сказала: Чи даси мені заставу, поки пришлеш?
18Він сказав: Яку дати тобі заставу? Вона сказала: Печатку твою, яка на руці твоїй, перев’язь та палицю, що в руці твоїй. І дав їй, і увійшов до неї, і вона завагітніла від нього.
19А відтак вона повернулася додому, скинула з себе покривало, і одяглася знову в одежу вдівства свого.
20А Юда послав козеня через друга свого адулламійця, щоб забрати заставу з руки жінки; але той не знайшов її.
21І запитав мешканців того краю, кажучи: Де блудниця, котра була в Енаїмі при дорозі? Але вони сказали: Тут не було блудниці
22І повернувся він до Юди і сказав: Я не знайшов її, і мешканці місцини тієї сказали: Тут не було блудниці.
23Юда сказав: Нехай вона візьме собі, але щоб не почали над нами сміятися; ось, я посилав це козеня, але ти не знайшов її.
24Минуло близько трьох місяців, і сказали Юді, кажучи: Тамар, невістка твоя, зблудила, і ось, вона вагітна від блуду. Юда сказав: Виведіть її, хай її спалять.
25Та коли повели її, вона послала переказати свекрові своєму: Я вагітна від того, чиї ці речі. І сказала: Я благаю тебе, впізнай, чия це печатка і перев’язь, і палиця.
26Юда впізнав, і сказав: Вона слушніша від мене, бо я не дав її Шелі, синові моєму. І не пізнавав її більше.
27Під час пологів у неї виявилося, що близнята в лоні її.
28І коли почалися пологи у неї, то з’явилася рука, і повитуха схопила й прив’язала до руки червону нитку, сказавши: Цей вийшов перший.
29Але він забрав руку свою; і ось, вийшов брат його. І вона сказала: Це ж як ти розірвав перепону? І названо йому ім’я Перец.
30Потім вийшов брат його з червоною ниткою на зап’ясті; і названо йому ім’я: Зерах.