1Яків жив на землі мандрування батька свого, на землі ханаанській.
2Ось життя Якова. Йосип, сімнадцятирічний, випасав скотину разом із братами своїми, будучи юнаком, із синами Білґи і з синами Зілпи, дружин батька свого. І переказував Йосип недобрі про них чутки батькові їхньому.
3Ізраїль любив Йосипа більше, аніж усіх синів своїх, тому що він був сином старості його, і пошив йому картатий одяг.
4І побачили брати його, що батько їхній любить його більше, аніж усіх братів його, і зненавиділи його, і не могли розмовляти з ним приязно.
5І бачив Йосип сон, і розповів братам своїм: і вони зненавиділи його ще більше.
6Він сказав їм: Прошу вас, вислухайте оповідь про сон, якого я бачив:
7Ось ми в’яжемо снопи посеред поля; і ось, мій сніп підвівся, і постав прямо, і ось, ваші снопи поставали кружма і вклонилися моєму снопові.
8І сказали йому брати його: Невже ти будеш царювати над нами? Невже будеш володіти нами? І зненавиділи його ще глибше за сни його і за слова його.
9І бачив він ще один сон, і оповів про нього братам своїм, кажучи: Ось, я бачив іще сон: ось, сонце і місяць, і одинадцять зірок поклоняються мені.
10І він оповів те батькові своєму і братам своїм; і дорікнув йому батько його, і сказав йому: Що це за сон, котрого ти бачив? Невже я, і твоя мати, і твої брати прийдемо поклонитися тобі до землі?
11Брати його гнівалися на нього; а батько його завважив це слово.
12Брати його пішли пасти скотину батька свого в Сихем.
13І сказав Ізраїль Йосипові: Брати твої хіба не пасуть у Сихемі? Піди, я пошлю тебе до них. Він одказував йому: Ось я.
14І він сказав йому: Прохаю тебе, іди, поглянь, чи здорові брати твої і чи на місці скотина, і принеси мені відповідь. І послав його з долини Хевронської; і він прийшов у Сихем.
15І знайшов його якийсь чоловік заблуклим у полі, і запитав його той чоловік, говорячи: Чого ти шукаєш?
16Він сказав: Я шукаю братів моїх; скажи мені, де вони пасуть?
17І сказав той чоловік: Вони пішли звідси; бо я чув, як вони говорили: Підемо в Дотан. І пішов Йосип за братами своїми, і знайшов їх у Дотані.
18І побачили вони його здалеку, і передніше, аніж він наблизився до них, почали плекати супротив нього думку, щоб убити його.
19І сказали один одному: Ось, іде сновидець.
20Підемо тепер, і уб’ємо його, і кинемо його в який-небудь яр, і скажемо, що хижий звір ізжер його; і побачимо, що буде з його снів.
21І почув про це Рубен, і врятував його від рук їхніх, сказавши: Не уб’ємо його.
22І сказав їм Рубен: Не проливайте крови; вкиньте його в рів, який у пустелі, а рук не накладайте на нього. А все це говорив він, щоб захистити його від рук їхніх і повернути його до батька його.
23Коли Йосип прийшов до братів своїх, вони стягнули з Йосипа одежу його, одежу барвисту, котра була на ньому;
24І взяли його і вкинули до рову; а рів той був порожній, води в ньому не було.
25І присіли вони їсти хліб, і, озирнувшись, побачили: ось, іде із Ґілеаду караван ізмаїлтян, і верблюди їхні несуть стираксу, бальзам і ладан: ідуть вони, щоб завезти це до Єгипту.
26І сказав Юда братам своїм: Яка користь, якщо ми уб’ємо брата нашого і приховаємо кров його?
27Ходімо, продамо його ізмаїлтянам, а руки наші хай не будуть на ньому; бо він брат наш, плоть наша. Брати пристали на його думку.
28І, коли проходили купці мідіянські, витягли Йосипа з рову, і продали Йосипа ізмаїлтянам за двадцять срібняків, а вони відвели Йосипа до Єгипту.
29А Рубен прийшов знову до рову; і ось, нема Йосипа в рові. І розідрав він одежу свою,
30І повернувся до братів своїх, і сказав: Юнака немає, а я, куди я подінуся?
31І взяли одежу Йосипову, і закололи козла, і вимазали одежу кров’ю;
32І послали картату одежу, і принесли батькові своєму, і сказали: Ми це знайшли; поглянь, чи не сина твого ця одежа, чи ні?
33Він упізнав її, і сказав: Це одежа сина мого; хижий звір ізжер його; певне, розтерзаний Йосип.
34І розідрав Яків одяг свій, і поклав рам’я на плечі свої, і оплакував сина свого багато днів.
35І зібралися всі сини його, всі дочки його, щоб утішити його; але він не хотів жодної втіхи, і сказав: Із печаллю зійду до сина мого в могилу. Так оплакував його батько його.
36Мідіяніти продали його у Єгипті Потіфарові, двірцевому вельможі фараоновому, старшині варти.