1І підвівся Яків, і пішов у край синів Кедему.
2І побачив: ось, на полі криниця, і там три череди дрібної худоби, що лежали біля неї; тому що з тієї криниці напували череди. Над горловиною криниці лежав великий камінь.
3Коли збиралися туди всі череди, відважували каменя від горловини криниці і напували овець; потім знову клали каменя на це місце, на горловину криниці.
4Яків сказав їм: Браття мої! Звідки ви? Вони сказали: Ми із Харану.
5Він сказав їм: Чи знаєте ви Лавана, сина Нахорового? Вони сказали: Знаємо.
6Він ще сказав їм: Чи здоровий він? Вони сказали: При здоров’ї, і ось, Рахіль, донька його, йде з вівцями.
7І сказав: Бачите, день ще тривалий, не час забирати худобу; понапувайте овець, і відійдіть, пасіть.
8Вони сказали: Не можемо, доки не зберуться усі череди, і не відвалять каменя від горловини криниці; і тоді будемо напувати овечок.
9Він ще говорив з ними, як прийшла Рахіль з дрібною скотиною батька свого, тому що вона пасла.
10Коли Яків побачив Рахіль, доньку Лавана, брата матері своєї, і овець Лавана, брата матері своєї, то наблизився Яків, підважив каменя на горловині криниці, і напоїв овечок Лавана, брата матері своєї.
11І поцілував Яків Рахіль, і підніс голос свій, і заплакав.
12І сказав Яків Рахілі, що він родич батькові її, і що він син Ребеки. А вона побігла і сказала батькові своєму.
13Лаван, зачувши про Якова, сина сестри своєї, вибіг йому назустріч, обійняв його, і поцілував його, і завів його у дім свій, і він оповів Лаванові все оце.
14А Лаван сказав йому: Справді, ти кість моя і плоть моя. І жив у нього Яків цілий місяць.
15І Лаван сказав Якові: Невже ти задарма будеш служити мені тому, що ти родич? Скажи мені, що заплатити тобі?
16У Лавана було дві доньки; ім’я старшої Лія; ім’я молодшої Рахіль.
17Лія мала слабкий зір, а Рахіль була ставна і гарна з обличчя.
18І Яків полюбив Рахіль, і сказав: Я буду служити тобі сім літ за Рахіль, молодшу доньку твою.
19Лаван сказав: Краще віддам її за тебе, аніж віддати її за когось іншого; живи у мене.
20І служив Яків за Рахіль сім років; і вони видалися йому кількома днями, тому що він любив її.
21І сказав Яків Лаванові: Віддай дружину мою; тому що мені вже виповнився час, щоби увійти до неї.
22Лаван скликав усіх людей тої місцини і вчинив бенкет.
23А ввечері узяв доньку свою Лію і привів до нього; і увійшов до неї Яків.
24І дав Лаван служницю свою Зілпу в служницю доньці своїй Лії.
25А вранці виявилося, що то була Лія. І сказав Лаванові: Що це ти вчинив зі мною? Чи не за Рахіль я служив у тебе? Нащо ти обдурив мене?
26Лаван сказав: У наших краях немає звичаю, щоб молодшу доньку видавати раніше старшої;
27Скінчи тиждень цією; потім дамо тобі й ту, за службу, котру ти будеш служити у мене ще сім літ інших.
28Яків так і вчинив, і скінчив тиждень цією. І Лаван дав Рахіль, доньку свою, йому в дружини.
29І дав Лаван служницю свою Білґу в служниці доньці своїй Рахілі.
30Яків увійшов також і до Рахілі, і кохав Рахіль більше, аніж Лію; і служив у нього іще сім літ інших.
31Та Господь побачив, що Лія була нелюба, і дарував їй плідне лоно, а Рахіль була бездітна.
32Лія завагітніла і породила сина, і назвала йому ім’я: Рубен; тому що сказала вона: Господь зглянувся на моє лихо, то відтепер буде любити мене чоловік мій.
33І завагітніла знову, і породила сина, і сказала: Господь почув, що я нелюба, і дав мені й цього. І назвала йому ім’я: Симеон.
34І завагітніла ще, і породила сина, і сказала: Тепер прихилиться до мене чоловік мій, бо я народила йому трьох синів. Тому й названо йому ім’я: Левій.
35І ще завагітніла, і породила сина, і сказала: Аж тепер я прославлю Господа. А тому назвала йому ім’я: Юда. І перестала народжувати.