1Авраам був уже старий і в літах похилих. Господь благословив Авраама у всьому.
2І сказав Авраам служникові своєму, старшому в домі його, що наглядав за тим, що в нього було: Поклади руку твою під стегно моє,
3І присягайся мені Господом, Богом неба і Богом землі, що ти не візьмеш синові моєму дружини із дочок ханаанських, серед яких я живу.
4Але підеш на землю мою, на батьківщину мою, і візьмеш дружину синові моєму Ісаакові.
5Служник сказав йому: Можливо, не захоче дівчина йти зі мною на цю землю, то чи мушу я повернути сина твого на землю, з котрої ти вийшов?
6Авраам сказав йому: Бережися, не повертай сина мого туди.
7Господь, Бог неба, Який узяв мене з дому батька мого і від землі народження мого, Котрий говорив мені, і Котрий клявся мені, кажучи: Потомству твоєму дам оцю землю, Він пошле Ангела Свого перед тобою, і ти візьмеш дружину синові моєму звідти.
8А якщо не захоче дівчина йти з тобою, ти будеш вільний од цієї клятви мені; тільки сина мого не лишай там.
9І поклав служник руку свою під стегно Авраамове, господаря свого, і присягався йому за це.
10І взяв служник із верблюдів господаря свого десять верблюдів і пішов. У руках у нього були також усілякі скарби господаря його. Він підвівся і пішов у Месопотамію, до міста Нахора.
11І залишив верблюдів поза містом, біля криниці води, надвечір, о тій порі, коли виходять жінки по воду.
12І сказав (служник): Господе, Боже господаря мого Авраама! Пошли її сьогодні назустріч мені і даруй милість господареві моєму Авраамові.
13Ось, стою я біля джерела води, і доньки мешканців міста виходять черпати воду;
14І дівчина, котрій я скажу: Нахили глечика свого, я нап’юся, і котра скаже: Пий, я також ще й верблюдам твоїм дам води, – оце та, яку Ти призначив служникові Твоєму Ісаакові; з цього я знатиму, що Ти даруєш милість господареві моєму.
15Ще не перестав він говорити, аж ось, вийшла Ребека, котра народилася від Бетуїла, сина Мілки, дружини Нахора, брата Авраамового, і глечик її на плечі в неї.
16Юнка була прегарна видом, діва, якої не спізнав чоловік. Вона зійшла до джерела, виповнила глечика та й подалася вгору.
17І побіг служник (Авраамів) назустріч їй, і сказав: Дай мені випити трішки води із глечика твого.
18Вона сказала: Напийся, мій пане! І відразу опустила глека свого на руку свою і напоїла його.
19І, коли напоїла його, сказала: Я почну черпати для верблюдів твоїх, доки не нап’ються.
20І миттю вилила воду з глека свого в жолоб, і побігла знову до джерела зачерпнути, і начерпала для всіх верблюдів його.
21Чоловік той дивився на неї, вражений, мовчки, бажаючи затямити, чи благословив Господь путь його, чи ні.
22Коли верблюди перестали пити, тоді чоловік той узяв золоту каблучку, вагою півшекля, і дав їй два зап’ястя на руки, вагою десять шеклів золота;
23І сказав: Чия ти донька? Скажи мені, чи є в домі батька твого місце нам переночувати?
24Вона сказала йому: Я – донька Бетуїла, сина Мілки, котрого вона породила Нахорові
25Іще сказала йому: У нас багато соломи і кормів; і є місце для ночівлі.
26І схилив чоловік той голову і поклонився Господові,
27І сказав: Благословенний Господь, Бог господаря мого Авраама, Який не залишив пана мого без милости Своєї та істини Своєї! Господь вірним шляхом привів мене до дому брата господаря мого.
28Дівчина побігла і розповіла про це в домі матері своєї.
29У Ребеки був брат, на ймення Лаван. Лаван вибіг до того чоловіка біля джерела.
30І коли він побачив ковток (сережку) і браслети (зап’ястя) на руках у сестри своєї, котра говорила: Так розмовляв зі мною оцей чоловік, то підійшов до чоловіка, і ось, він стоїть коло верблюдів біля джерела.
31І сказав: Увійди, благословенний Господом? Я приготовив дім і місце для верблюдів.
32І зайшов чоловік. Лаван розсідлав верблюдів, дав соломи і кормів верблюдам, і води помити ноги йому і людям, котрі були з ним.
33І запропонували йому вечерю; але він сказав: Не буду їсти, аж доки не повідаю справи своєї. І сказали (йому): Говори.
34Він сказав: Я – служник Авраамів.
35Господь вельми благословив господаря мого, і він став значним: Він дав йому овець і волів, срібло і золото, рабів і рабинь, верблюдів та віслюків.
36Сарра, дружина господаря мого, уже постарівши, породила панові моєму сина, якому він віддав усе, що в нього є.
37І взяв з мене клятву господар мій: Не бери дружини синові моєму з дочок ханаанських, у краю, де я живу;
38А піди в дім батька мого, і до родичів моїх, і візьмеш дружину синові моєму.
39Я сказав панові моєму: Можливо, не піде та жінка за мною.
40Він сказав мені: Господь, перед Котрим я ходжу, пошле з тобою Ангела Свого і влаштує шлях твій, і візьмеш дружину синові моєму із родичів моїх, із дому батька мого.
41Аж тоді ти будеш вільний од клятви мені, коли відвідаєш родичів моїх; і якщо вони не дадуть тобі, то будеш вільний од клятви моєї.
42І прийшов я нині до джерела, і сказав: Господе, Боже господаря мого Авраама! Якщо Ти благословиш мою путь, котру я звершую,
43То ось, я стою біля джерела води, і юнка, котра вийде черпати, і якій я скажу: Дай мені напитися трішки з глека твого,
44І котра скаже мені: Пий ти, і верблюдам твоїм я начерпаю, – ось дружина, котру Господь вибрав синові господаря мого.
45Іще не замовк я говорити в мислях моїх, аж ось, вийшла Ребека, і глек її на плечі її, і зійшла до джерела, і зачерпнула; і я сказав їй: Дай напитися,
46Вона тої ж миті зняла з себе глека свого і сказала: Пий, і верблюдів твоїх я напою. І я пив, і верблюдів вона напоїла.
47Я запитав у неї: Чия ти донька? Вона сказала: Донька Бетуїла, сина Нахорового, котрого породила йому Мілка. І дав я ковтки і зап’ястя на руки її.
48І опустився я на коліна і поклонився Господові, і благословив Господа, Бога господаря мого Авраама, Котрий обраним шляхом провів мене, щоб узяти дочку брата господаря мого за сина його.
49І нині скажіть мені, чи маєте ви намір виявити милість і правду панові моєму, чи ні; скажіть мені, і я обернуся праворуч або ліворуч.
50І відповів Лаван і Бетуїл, і сказали: Від Господа вийшла ця справа; ми не можемо сказати тобі навперейми ні поганого, ані доброго.
51Ось Ребека перед тобою; візьми і піди, нехай буде вона дружиною сина господаря твого, як сказав Господь.
52Коли служник Авраамів почув слова їхні, то вклонився Господові до землі.
53І дістав служник срібні речі, і золоті речі, і одяг, і дав Ребеці; також і братові її, і матері її дав багаті дарунки.
54І їли та пили, він і люди, які були з ним, і переночували. Коли ж підвелися вранці, то він сказав: Відпустіть мене до господаря мого.
55Але брат її і мати її сказали: Нехай побуде з нами юнка днів з десять; потім підеш.
56Він сказав їм: Не притримуйте мене, бо Господь благословив шлях мій; відпустіть мене, і я піду до господаря мого.
57Вони сказали: Покличемо дівчину і запитаємо, що вона скаже.
58І покликали Ребеку, і сказали їй: Чи підеш ти з цим чоловіком? Вона сказала: Піду.
59І відпустили Ребеку, сестру свою, з нянькою її, і служника Авраамового, і людей його.
60І благословили Ребеку, і сказали їй: Сестро наша! Хай народяться від тебе тисячі тисяч, і нехай володарює потомство твоє брамами тих, хто ненавидить тебе.
61І звелася Ребека і служниця її, і сіли на верблюдів, і поїхали за тим чоловіком. І служник узяв Ребеку і пішов.
62А Ісаак прийшов від джерела Лахай-Рої, бо жив він у краї полудневому.
63А коли звечоріло, Ісаак вийшов у поле помислити, і звів очі свої, й побачив: ось, ідуть верблюди.
64Ребека глянула і побачила Ісаака, і спустилася з верблюда.
65І сказала служникові: Хто цей чоловік, котрий іде полем нам назустріч? Служник сказав: Це – господар мій. І вона взяла намітку і покрилася.
66А служник сказав Ісаакові все, що вчинив.
67І завів її Ісаак до шатра Сарри, матері своєї; і взяв Ребеку, і вона стала дружиною йому, і він покохав її; і потішився Ісаак, будучи в печалі по матері своїй.