1Після цих подій було слово Господа до Аврама у видінні і сказано: Не бійся, Авраме; Я твій щит, нагорода твоя вельми зросте.
2Аврам сказав: Господе, Боже! Що Ти даси мені? Я лишаюся бездітним; і керуючий у домі моєму, сей Еліезер із Дамаску.
3І сказав Аврам: Отож, Ти не дав мені нащадків, і ось, домоправитель мій – спадкоємець мій.
4І було слово Господнє до нього, і сказано: Не буде він, Еліезер твоїм спадкоємцем; але той, хто вийде із нутра твого, буде твоїм спадкоємцем.
5І вивів його надвір, і сказав: Поглянь на небо і полічи зорі, якщо ти можеш їх порахувати. І сказав йому (Аврамові): Стільки буде у тебе нащадків.
6Аврам повірив Господові, і Він зарахував йому те як праведність.
7І сказав йому: Я – Господь, Який вивів тебе з Ура Халдейського, щоб дати тобі землю оцю на володарювання.
8Він сказав: Владико Господе! З якого знаку мені знати, що я буду володіти нею?
9Господь сказав йому: Візьми Мені трирічну телицю і трирічну козу, трилітнього барана, горлицю і молодого голуба.
10Він (Аврам) узяв усіх їх, розтяв їх навпіл, і поклав одну частину навпроти другої; лише птахів не розтяв.
11І коли налетіли на трупи хижі птахи; Аврам відігнав їх.
12При заході сонця міцний сон запопав Аврама; і ось, виповнив його жах і морок великий.
13І сказав Господь Аврамові: Знай, що насіння твоє буде зайшлим на землі не своїй, і будуть рабами вони, і будуть пригнічувати їх чотириста літ.
14Але Я звершу суд над народом, котрому вони будуть рабами; потому вони вийдуть із значним майном.
15А ти відійдеш до батьків своїх у мирі, і будеш похований у старості добрій.
16У четвертому поколінні вони повернуться сюди знову: бо міра беззаконня амореїв досі ще не виповнилася.
17Коли зайшло сонце, і настала пітьма; ось, немовби дим із горна, і палаючий смолоскип пройшов між розтятими тваринами.
18Цього дня уклав Господь заповіта з Аврамом, сказавши: Нащадкам твоїм даю Я землю оцю, від ріки Єгипетської до великої річки, ріки Єфрату:
19Кенеїв, кенізеїв, кадмонеїв,
20хеттеїв, періззеїв, рефаїмів,
21амореїв, ханаанеїв, ґірґашеїв і евусеїв.