1А коли настав сьомий місяць, і Ізраїлеві сини були по містах, тоді зібрався народ, мов один чоловік, у Єрусалимі.
2І підвівся Ісус, син Йоцадаків, та брати його священики, і Зоровавель, син Шеалтіїлів, і брати його; і спорудили жертовника Богові Ізраїлевому, аби приносити на ньому приношення всеспалення, як написано в Законі Мойсея, Божого чоловіка.
3І поставили жертовника на основі його (на давніх підмурках), бо вони були в страхові од чужинських народів; і вони приносили на ньому приношення всеспалення Господові, приношення усеспалення вранішні і вечірні.
4І звершили свято куренів, як написано, і принесли щоденні приношення всеспалення в певному числі, за настановами для кожного дня.
5І потому учиняли приношення всеспалення постійне, і в новомісяччя, і на всяке належне свято Господнє, і добровільне приношення Господові від усякого, хто діє доброчинно.
6Від першого дня сьомого місяця почали приносити приношення всеспалення Господові. А підмурків храму Господнього ще не клали.
7Вони також давали срібло каменярам і теслям, і їжу, і питво, і оливу, сидонянам і тирянам, щоби припроваджували кедрову деревину з Ливану по морю до Яфи, з дозволу Кіра, царя перського.
8Другого року по своєму приході до Божого дому в Єрусалимі, другого місяця, Зоровавель, син Шеалтіїлів, та Ісус, син Йоцадаків, й інші брати їхні, священики і левити, і всі, які прийшли з полону до Єрусалиму, вчинили початок і поставили левитів від двадцяти літ і вище для нагляду за роботою в домі Господньому.
9І почали Ісус, сини його і брати його, Кадміїл та сини його, сини Юдині, як один чоловік, для нагляду за виконавцями робіт у домі Божому, а також і сини Хенададові, з їхніми синами та їхні брати левити.
10Коли будівничі заклали підмурок храмові Господньому, тоді поставили священиків в шатах їхніх із сурмами, і левитів, синів Асафових, з кімвалами, щоби славити Господа, за настановами Давида, царя Ізраїлевого.
11І почали вони по черзі співати, славлячи й дякуючи Господові, бо Він добрий, бо навіки милість Його до Ізраїля. І весь народ вигукував щосили, прославляючи Господа за те, що покладено підмурок домові Господньому.
12А багато-хто із священиків і левитів, та старшин поколінь, літні, котрі бачили попередній храм, при заснуванні цього храму перед очима їхніми, плакали голосно; але чимало й вигукували від радощів вельми голосно.
13І не міг народ відрізнити вигуків радощів од крику від плачу народу, бо народ вельми вигукував, а гомін чутно було далеко.