1І сказав мені: Сину людський! З’їж, що перед тобою, з’їж цей сувій, і йди, кажи домові Ізраїлевому.
2Тоді я розтулив уста мої, і Він дав мені з’їсти цього сувоя.
3І сказав мені: Сину людський! Нагодуй нутро твоє і виповни нутрощі твої оцим сувоєм, котрого Я даю тобі; і я з’їв, і було на устах моїх солодке, як мед.
4І Він сказав мені: Сину людський! Підведися, і йди до Ізраїлевого дому, і говори до них Моїми словами;
5Посилаю тебе не до народів зі словами невиразними і з незрозумілою мовою тебе посилаю, але до Ізраїлевого дому;
6Не до численних народів з невиразними словами і з незрозумілою мовою, котрих слів ти не зрозумів би; та якби Я послав тебе навіть до них, то вони підкорилися б тобі;
7А дім Ізраїлів не захоче слухати тебе, бо вони не хочуть слухати Мене, тому що увесь дім Ізраїлів з твердим лобом і жорстоким серцем.
8Ось, Я вчиню й твоє обличчя міцним супроти облич їхніх і твоє чоло міцним супроти їхнього лоба.
9Як алмаз, котрий твердіший каменя, учинив Я чоло твоє; не бійся їх і не лякайся перед лицем їхнім, бо вони бунтівний дім.
10І сказав мені: Сину людський! Усі слова Мої, котрі буду казати тобі, прийми серцем твоїм і вислухай вухами твоїми;
11Підведися і піди до вигнанців, до синів народу твого, і говори до них, і скажи їм: Так говорить Господь Бог! Чи будуть вони слухати, чи не будуть.
12І підніс мене Дух; і я чув позаду себе гучний громовий голос: Благословенна слава Господня, від місцини цієї!
13А також шум крил тварин, що торкалися одне одного; і гуркіт коліс біля них, і гуркіт сильного грому.
14І Дух підняв мене, і взяв мене. І йшов я в гіркоті, стривожений у своєму дусі; але рука Господня була міцна на мені.
15І прийшов я до вигнанців у Тель-Авіві, що мешкали над рікою Кевар, і зупинився там, де вони жили, і пробув серед них сім днів у зачудуванні.
16А по семи днях було до мене слово Господнє!
17Сину людський! Я настановив тебе на варті дому Ізраїлевого, і ти будеш чути слово з уст Моїх і будеш навчати їх від Мене.
18Коли Я скажу лиходієві: Смертю помреш! – а ти не будеш наставляти його і говорити, щоб застерегти лиходія від гріховного шляху його, щоб він живий був, то лиходій той помре від беззаконня свого, і Я стягну за кров його від рук твоїх.
19Але якби ти навчав лиходія, а він не відвернувся од беззаконня свого і від недоброго шляху свого, то він помре від беззаконня свого, а ти врятував душу твою.
20І якщо праведник відступить од правди своєї і вчинить беззаконня, коли Я покладу перед ним перепону (спотикання), то він також помре: та якщо ти не навчав його, то він помре за гріх свій, і не пригадаються йому праведні діяння його, які він чинив; і Я стягну кров його від рук твоїх.
21А якщо ти будеш навчати праведника, щоб праведник не грішив, і він не згрішить: то він буде жити, тому що був навчений, і ти врятував душу твою.
22І була там на мені рука Господня, і Він сказав мені: Підведися і вийди в поле, і Я буду говорити там з тобою.
23І підвівся я, і вийшов у поле; і ось, там стояла слава Господня, як слава, котру бачив я біля річки Кевар. І впав я ницьма, на обличчя своє.
24І ввійшов у мене Дух і поставив мене на ноги мої, і Він говорив зі мною, і сказав мені: Іди, і зачинися у домі твоєму.
25І ти, сину людський, ось, покладуть на тебе мотузи, і зв’яжуть тебе ними, і не будеш ходити поміж ними.
26І язик твій Я приліплю до піднебіння твого, і ти занімієш і не будеш викривати їх, бо вони – бунтівний дім.
27А коли Я буду говорити з тобою, тоді розімкну уста твої, і ти будеш говорити їм: Так говорить Господь Бог! Хто хоче слухати, – слухай; а хто не хоче слухати, – не слухай, бо вони – бунтівний дім.