1Таким було видіння подоби слави Господньої. Побачивши це, я упав ницьма на лице своє і почув голос Того, Хто Говорив, і Він сказав мені: Сину людський! Підведися на ноги свої; Я буду говорити з тобою.
2І коли Він говорив мені, увійшов у мене дух і поставив мене на ноги мої, і я чув Того, Хто говорив до мене.
3І Він сказав мені: Сину людський! Я посилаю тебе до синів Ізраїлевих, до людей неупокорених, котрі збунтувалися супроти Мене, вони і батьки їхні зрадники переді Мною аж до цього дня.
4І оці сини з огрубілим обличчям і з жорстоким серцем, – до них Я посилаю тебе, і ти скажеш їм: Так говорить Господь Бог!
5Чи будуть вони слухати, а чи не будуть, бо вони бунтівний дім; але нехай знають, що був пророк серед них.
6А ти, сину людський, не бійся їх і не лякайся їхніх слів, якщо вони будяччям і тернами будуть для тебе, і ти житимеш між скорпіонами, – не бійся їхніх слів і не лякайся обличчя їхнього, бо вони бунтівний дім.
7І кажи їм слова Мої, чи будуть вони слухати, чи не будуть, бо вони уперті.
8А ти, сину людський, слухай, що Я буду казати тобі: Не будь упертим, як оцей бунтівний дім, розтули уста твої і з’їж, що Я дам тобі.
9І побачив я, аж ось, рука простягнута до мене, а в ній – книжковий сувій.
10І Він розгорнув його переді мною, і ось, сувій списаний був усередині і зовні, і написано на ньому: Плач, і стогін, і горе.