1І сказав Господь Мойсеєві: Рушай, іди звідси ти і народ, котрого ти вивів із єгипетської землі, на землю, про яку Я клявся Авраамові, Ісаакові та Якові, кажучи: Нащадкам твоїм дам її.
2І пошлю перед тобою Ангела, і прожену ханаанеїв, амореїв, хеттеїв, періззеїв, хіввеїв і євусеїв.
3І введе він вас на землю, де тече молоко і мед; тому що Сам не піду серед вас, щоб не погубити Мені вас на шляху, тому що ви народ твердошиїй.
4Народ, зачувши грізне слово оце, заридав, і ніхто не почепив на себе прикрас своїх.
5Бо Господь сказав Мойсеєві: Скажи синам Ізраїля: Ви народ твердошиїй; якщо Я пройду серед вас, то за одну хвилину винищу вас; отож, зніміть із себе прикраси свої; Я поміркую, що Мені вчинити з вами.
6Сини Ізраїля зняли з себе прикраси свої біля гори Хорив.
7А Мойсей узяв і поставив собі шатро поза табором, віддалік од нього, і назвав його скинією зібрання; і кожний, хто шукав Господа, приходив до скинії зібрання, котра була поза табором.
8І коли Мойсей виходив до скинії, увесь народ підводився, і ставав кожний біля входу до свого шатра і дивився услід Мойсеєві, аж доки він не входив до скинії;
9Коли ж Мойсей заходив до скинії, тоді опускався стовп хмаровидний і зупинявся біля входу до скинії, і Господь говорив із Мойсеєм.
10І бачив увесь народ стовп хмаровий, який стояв біля входу до скинії; і підводився увесь народ, і поклонявся кожний біля входу до шатра свого.
11І говорив Господь з Мойсеєм лицем до лиця, так, наче розмовляв би хтось із другом своїм; і він повертався до табору; а служник його, Ісус, син Навина, юнак, не покидав скинію.
12Мойсей сказав Господові: Ось, Ти кажеш мені: Веди народ цей, а не відкрив мені, кого пошлеш зі мною, хоч Ти сказав: Я знаю тебе за іменем, і ти здобув прихильність в очах Моїх.
13Отже, якщо я здобув прихильність в очах Твоїх, то благаю: відкрий мені шлях Твій, щоб я спізнав Тебе, щоб здобути прихильність в очах Твоїх; і помисли, що оці люди є Твій народ.
14Господь сказав: Сам Я піду з тобою і приведу тебе до спокою.
15Мойсей сказав Йому: Якщо не підеш Сам зі мною, то й не виводь нас звідси.
16Тому що з якого знаку довідатися, що я і народ Твій здобули прихильність у Твоїх очах? Чи не з того, що Ти підеш із нами? Тоді я і народ Твій будемо вирізнятись з-поміж усіх народів лиця землі.
17І сказав Господь Мойсеєві: Те, про що ти говориш, Я вчиню; тому що ти здобув прихильність в очах Моїх, і Я знаю тебе за іменем.
18Мойсей сказав: Я благаю Тебе, дай мені побачити славу Твою.
19І сказав Господь: Я проведу перед тобою всю славу Мою, і проголошу ймення Єгови перед тобою, і кого помилувати, помилую, кого пожаліти, пожалію.
20І потім сказав Він: Обличчя Мого не можна тобі побачити, тому що людина не може побачити Мене і залишитися живою.
21І сказав Господь: Ось місце у Мене: стань на оцій скелі.
22А коли буде проходити слава Моя, Я поставлю тебе в розхилі скелі, і прикрию тебе рукою Моєю, доки не пройду.
23І коли відхилю руку Свою, ти побачиш Мене іззаду, а обличчя Моє буде невидиме.