1Якщо хтось украде вола чи вівцю, і заколе чи продасть, то п’ять волів віддасть за вола і чотири вівці за вівцю.
2Якщо хтось застане злодія, який підкопує, і вдарить його так, що той помре, то кров не впаде на нього виною.
3Та якщо зійшло над ним сонце, то впаде на нього вина за кров. Той, що вкрав, мусить заплатити; а коли нічим, то нехай продадуть його для сплати за вкрадене ним.
4Якщо украдене знайдеться у нього в руках живим, чи то віл, чи віслюк, чи вівця, нехай заплатить удвічі.
5Якщо хтось учинить потраву в полі чи у винограднику, пустивши свою скотину випасати чуже поле, нехай поверне кращим із поля свого і кращим із виноградника свого.
6Якщо з’явиться вогонь і охопить терен, і спалить копи, або жниво, або поле, то мусить заплатити, хто вчинив цю пожежу.
7Якщо хтось віддасть ближньому на збереження срібло або речі, і вони украдені будуть з дому його, то, якщо упіймають злодія, нехай він заплатить удвічі.
8А якщо не впіймають злодія, нехай господар дому стане перед судом і присягнеться, що не простягнув руки своєї на власність ближнього свого.
9Про всіляку річ, яка викликає суперечку, про вола, про віслюка, про вівцю, про одяг, про всіляку річ утрачену, про яку хто-небудь скаже, що вона його, справу обидвох слід довести до суддів. Кого звинуватять судді, той заплатить ближньому своєму удвічі.
10Якщо хтось віддасть ближньому своєму віслюка, чи вола, чи вівцю, чи яку-небудь іншу скотину на збереження; а вона помре, або буде пошкоджена, або вкрадена, так, що ніхто цього не побачить;
11Клятва перед Господом нехай буде поміж обома в тому, що той, котрий узяв, не простягнув своєї руки на власність ближнього свого; і господар мусить прийняти, а той не буде платити.
12А якщо вкрадене буде у нього, то мусить заплатити господареві його.
13Якщо ж буде розтерзаний звіром, то нехай принесе на доказ розтерзане. За розтерзане він не платить.
14Якщо хтось позичить у ближнього свого скотину, і вона буде пошкоджена і помре, а господаря не було при цьому, то мусить заплатити.
15А коли господар її був при ній, то не має платити. Якщо її найняли за гроші, то нехай і піде за таку ціну.
16Якщо спокусить хтось дівчину незаручену і зляжеться, нехай дасть їй віно і візьме її собі за дружину.
17А якщо батько не погодиться видати її за нього, нехай заплатить стільки срібла, скільки належить на віно дівчатам.
18Ворожки не залишай живою.
19Усякий скотоложець нехай буде скараний на смерть.
20Той, хто приносить пожертву богам, окрім одного Господа, нехай буде знищений.
21Чужинцеві не чини утиску і не пригнічуй його; бо ви самі були чужинцями на землі єгипетській.
22Ні вдові, ні сироті не чини утиску.
23А якщо ти пригноблюєш їх, то, коли вони заволають до Мене, Я почую лемент їхній.
24І запалає гнів Мій, і уб’ю вас мечем, і будуть дружини ваші вдовами, і діти ваші сиротами.
25Якщо позичиш гроші бідному з народу Мого, то не чини утиску йому, і не вимагай од нього процентів.
26Якщо візьмеш у заклад одяг ближнього твого, – до заходу сонця поверни його.
27Бо він є єдиним притулком його; він вбрання тіла його: в чому він буде спати? Отож, коли він заволає до Мене, Я почую; бо Я милосердний.
28Суддів не ганьби; і старшин у народі твоєму не принижуй.
29Не зволікай приносити Мені початки від стодоли твоєї і від точильні твоєї; віддавай Мені первістка із синів твоїх.
30Те саме чини з биком твоїм і з вівцею твоєю. Сім днів нехай будуть при матері своїй, а восьмого дня віддавай їх Мені.
31І будете в Мене людьми святими; і м’яса, розтерзаного звіром у полі, не їжте, псам кидайте його.