1А ось закони, котрі ти оголосиш їм:
2Якщо купиш раба єврея, нехай він працює шість літ, а сьомого нехай вийде на волю без виплати.
3Якщо він прийшов сам, нехай і вийде сам. А якщо він одружений, то вийде з ним також дружина його.
4Якщо ж господар його дав йому дружину, і вона народила йому синів, або дочок, то дружина і діти її нехай залишаться у господаря її, а він вийде один.
5Та коли раб скаже: Люблю господаря мого, дружину мою і дітей моїх; не піду на волю,
6То нехай господар його приведе його перед суддями, і підведе його до дверей чи до одвірка, і проколе йому господар вухо його шилом, і він залишиться служити йому навіки.
7Якщо хтось продасть доньку свою як рабиню, то вона не може вийти, як виходять раби,
8Якщо вона не до вподоби господареві своєму, і він не заручить її, нехай дозволить викупити її, а чужому народові продати її не вільний, бо сам знехтував нею.
9Якщо він заручить її з сином своїм, нехай вчинить з нею за правом дочок.
10Якщо ж другу візьме за нього, то її не можна позбавляти харчу, одягу і подружнього співжиття.
11А якщо він оцих трьох речей не вчинив для неї, нехай вона відійде даром, без викупу.
12Хто ударить чоловіка так, що той помре, нехай буде скараний на смерть.
13Але якщо хтось не мав злого наміру, а Бог попустив йому попасти під руки його, то Я призначу у тебе місце, куди податися убивникові.
14А якщо хтось із наміром умертвить ближнього підступно, то навіть од жертовника Мого бери його на смерть.
15Хто ударить батька свого, або матір свою, нехай зрокований буде на смерть.
16Хто украде чоловіка і продасть його, чи знайдуть його у руках його, нехай покараний буде на смерть.
17Хто лихословить батька свого чи матір свою, нехай покараний буде на смерть.
18Коли сваряться і один чоловік ударить другого каменем, або кулаком, і той не помре, але змушений буде лягти в ліжко,
19То, якщо він підведеться і буде виходити з оселі за допомогою палиці, той, хто вдарив його, не підлягатиме смерті; нехай лиш дасть відплату за втрату часу і дасть кошти на лікування його.
20А якщо хтось ударить раба свого чи рабиню свою палицею, і вони помруть під рукою його, то його треба покарати.
21Та якщо вони день чи два переживуть, то не варто карати його; бо це його срібло.
22Коли б’ються люди, і вдарять вагітну жінку, і вона скине дитя, але не матиме іншої шкоди, то взяти з винного пеню, котру вимагатиме чоловік тієї жінки, і він мусить виплатити її згідно з присудом суду.
23А якщо буде шкода, то віддай душу за душу.
24Око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу.
25Опік за опік, рану за рану, синяка за синяка.
26Якщо хтось раба свого ударить в око, чи рабиню свою в око, і пошкодить його, то нехай відпустить їх на волю за око.
27А якщо хтось виб’є зуба рабові своєму чи рабині своїй, нехай відпустить їх на волю за зуб.
28Якщо віл заб’є рогами чоловіка чи жінку до смерти, то вола забити камінням, і м’яса його не їсти; а господар вола не має вини.
29Та, якщо віл був битливий і вчора, і третього дня, і господар знав про те і не остеріг його, а віл убив чоловіка чи жінку, то вола побити камінням, і господаря його зрокувати на смерть.
30Якщо за нього покладуть викуп, нехай дасть як викуп за душу свою, якого покладуть на нього.
31Чи сина заб’є рогами, чи доньку заб’є, – за цим же законом чинити з ним.
32Якщо віл заб’є раба чи рабиню, то господареві їхньому заплатити тридцять шеклів срібла, а вола забити камінням.
33Якщо хтось розкриє яму, або якщо викопає яму і не закриє її, і впаде до неї віл чи віслюк,
34То господар ями має заплатити, віддати срібло господареві їхньому, а труп буде його.
35Якщо чий-небудь віл заб’є до смерти вола у сусіда його, нехай продадуть живого вола, і розподілять навпіл ціну його, також і вбитого нехай розділять навпіл.
36А якщо відомо було, що віл битливий був учора і третього дня, але господар його не остеріг його, то повинен віддати вола за вола, а вбитий буде його.