1Один чоловік із дому Левіїнового пішов і взяв собі дружину із того ж таки роду.
2Дружина завагітніла і породила сина, і, побачивши, що він дуже вродливий, переховувала його три місяці.
3Та, не маючи можливости ховати його, взяла корзинку із тростини, і осмолила її асфальтом та смолою; і, поклавши в неї немовлятко, поставила в хащах тростини при березі ріки.
4А сестра його стала оддалік і почала спостерігати, що з ним буде.
5І вийшла дочка фараонова на річку помитися, а служниці її ходили берегом річки. Вона побачила корзину серед тростини, і послала служницю свою взяти її.
6Відкрила, і побачила немовля; і ось, дитятко плаче; і пожаліла його, і сказала: Це з єврейських дітей.
7І сказала сестра його доньці фараоновій: Чи не піти мені і не запросити годувальницю до тебе із єврейок, щоб вона вигодувала тобі немовля?
8Донька фараонова сказала їй: Поклич. Дівчина пішла і прикликала матір немовляти.
9Донька фараонова сказала їй: Візьми немовля оце і вигодуй його мені; я дам тобі нагороду. Жінка взяла дитину і годувала її.
10І виріс хлопчик, і вона привела його до фараонової доньки, і він був у неї за сина, і назвала йому ім’я: Мойсей, тому що, казала вона, я з води забрала його.
11З плином тривалого часу, коли Мойсей виріс, сталося, що він вийшов до братів своїх, синів Ізраїлевих, і побачив важку роботу їхню, і забачив, що єгиптянин б’є одного єврея з братів його.
12Глянувши туди й сюди, і, бачачи, що поблизу немає нікого, він убив єгиптянина, і сховав його в піску.
13І вийшов він другого дня, і ось, два євреї сваряться; і сказав він тому, що кривдив: Навіщо ти б’єш ближнього свого?
14А той сказав: Хто настановив тебе старшиною і суддею над нами? Чи не збираєшся ти й мене убити, як убив єгиптянина? Мойсей злякався, і сказав: Мабуть, довідалися про цю справу.
15І почув фараон про цю справу, і хотів убити Мойсея; але Мойсей утік від лиця фараона, і зупинився в краю Мідіянськім, і сів біля криниці.
16У священика мідіянського було семеро дочок. Вони прийшли набрати води, і наповнили корита, щоб напоїти овець батька свого.
17І прийшли пастухи, і нагнали їх. Тоді підвівся Мойсей і захистив їх, напоївши овець їхніх.
18І прийшли вони до Реуїла, батька свого, і він сказав: Чого це ви так швидко прийшли нині?
19Вони сказали: Якийсь єгиптянин захистив нас від пастухів; і навіть начерпав нам води, і напоїв овець.
20Він сказав донькам своїм: Де ж він? Нащо ви його залишили? Покличте його сюди, і нехай він їсть хліб.
21Мойсеєві сподобалося жити у цього чоловіка; і він видав за Мойсея доньку свою Ціппору.
22Вона породила сина, і Мойсей назвав йому ім’я: Ґершом; тому що, говорив він, я став зайшлим у чужій землі.
23З плином тривалого часу помер цар єгипетський. І стогнали сини Ізраїлеві од роботи і волали, і лемент через ту роботу долинув до Бога.
24І почув Бог стогін їхній, і згадав Бог заповіта Свого з Авраамом, Ісааком і Яковом.
25І побачив Бог синів Ізраїлевих, і зглянувся Бог над ними.